Чоловік на кухні — це прекрасно! Такий основний висновок мистецької кухні — улюбленого майданчика для книголюбів та ласунів, — що впродовж трьох останніх днів минулого тижня проводилася в рамках Міжнародного книжкового ярмарку «МЕДВІН: Цей неймовірний, фантастичний світ!». І озвучила його Оксана Забужко — сенсація кулінарного мистецького шоу, як назвав її появу куратор культурного дійства Дмитро Капранов.
Залізна леді сучасної української літератури на кухні почувалася природно і вільно. Проводячи майстер–клас із приготування домашньої яєчні з використанням мінімуму посуду (за мотивами «Музею покинутих секретів»), вона встигла охопити безліч тем, які цікавили читачів не менш ніж анонсована яєчня. «Я не соромлюся зізнатися, що найкращими кухарями насправді є чоловіки. Недаремно в усіх національних кухнях шеф–кухарями виступають чоловіки. І знаєте, чому? Бо жінка в своїх кулінарних пошуках орієнтується на того, хто їстиме, на корисність, на потребу організму того, кому вона пропонуватиме страву. А чоловік ставиться до приготування як до мистецтва, як до певного ремесла. Тому його страви — то витвір мистецтва, то смачно! — ділилася власними спостереженнями письменниця. — Так і в нашій родині: якщо потрібно чимось здивувати гостей, це — за чоловіком. За мною зазвичай сніданки, бо це швидко, легко і весело!». Чому весело, глядачі дізналися згодом.
Готувала домашню яєчню з дитинства пані Оксана ніби граючись. На пательню влила соняшникової олії і на око визначила, скільки зголоднілих відвідувачів кулінарно–літературного майстер–класу чекають на її кулінарний шедевр. Оскільки охочих на власні очі побачити Оксану Забужко біля плити назбиралося дуже багато, кількість інгредієнтів довелося коригувати ситуативно. Але рецепт цієї яєчні незмінний: на розігріту пательню розбиваємо яйця з розрахунку 2 штуки на особу. Розмішуємо їх відразу і відразу ж додаємо молоко — 50 г на кожні два яйця (порція). Також помішуємо, солимо, перчимо за смаком і смажимо це на повільному вогні. Можна перевертати яєчні трикутнички, а можна просто мішати — вдасться таке собі пухке сонячне творіння. Присипати дрібно порізаною зеленню. Залишається приготувати канапки (пані Оксана запропонувала хліб з тоненькими шматочками улюбленого твердого сиру) — і чим не веселий сніданок? Посуду для миття — мінімум: усе робилося на сковорідці, на тарілці — жовто–зелений весняний омлет і канапка з тим, що любите. «Любіть себе і все робіть з любов’ю, — супроводжувала пригощання письменниця. — В усе вкладайте любов, навiть у найбуденніше. І вам усе вдаватиметься».
Далі тему «любов і кухня» на кулінарному майданчику розвивала Жанна Куява. (За роман «Нічниця» отримала спеціальну відзнаку «За ексклюзивний жіночий твір» у літературному конкурсі «Коронація слова–2012»). «Оскільки нині триває Великий піст, то готуємо ми зазвичай не улюблене салко–м’яско, а менш ситніші пісні страви. Але — не менш смачні, бо творимо їх із любов’ю, — каже 33–річна початкуюча письменниця. — Смак картопляних бабусиних колобків, або лінивців, як вона їх називала, пам’ятаю дотепер. Гадаю, кожен із нас із трепетом згадує своє дитинство, тому, аби повернутися у ті найкращі роки, коли наші рідні читали нам казки, аби зацікавити малечу й пришвидшити її апетитне снідання, можна приготувати смачний картопляний наїдок, який я, згадуючи свою золоту бабу Дусю, так і назвала «Із любові колобки».
Отже. Треба почистити картоплю (1 кг), залити водою доверху, поставити на вогонь. Перед кипінням додати невеличку цибулину й кілька зубчиків часнику, — вони додадуть страві запашного аромату. Згодом посолити за смаком. Уже зварену картоплю відцідити (води у каструлі не залишати анітрохи, бо колобки можуть розтектися під час запікання), вийняти цибулю й часник, які у ній варилися, потовкти. Окремо на олії підсмажити цибулю. Засмачити товчену картоплю цією олією, але без цибулі. Хто бажає, може додати ложку масла й натерти у картоплю ще кілька зубчиків часнику — для незабутнього аромату. Далі треба сформувати кругленькі кульки–колобки, викласти їх на деко, змащене олією, поставити у добре розігріту духовку. Пекти до появи червонястої шкоринки, яка буде дуже апетитною і на вигляд, і на смак.
Про весну, весняні страви і про духовне очищення в піст говорила на літературній кухні й Мирослава Заморська (лiтературний псевдонім — Дара Корній). Страва, якою вона частувала відвідувачів книжкового ярмарку, інтригувала і назвою, і процесом приготування. Все дійство називалося «Весняна гойданка». Це — смачна кукурудзяна каша, яку постійно потрібно помішувати (гойдати), тоді вона буде дуже ніжною, пухкою, на смак — наче кремовою. Тож беріть крупну кукурудзяну крупу (півкілограма), промивайте її, заливайте водою на половину об’єму крупи і варіть на повільному вогні, постійно помішуючи. Коли закипить, додайте води стільки, щоб її стало вдвічі більше, ніж крупи, і знову варіть до закипання, «гойдаючи». Каша на повільному вогні має варитися до забирання води (хвилин 10), а після цього в неї додають 250 г молока і знову варять, «гойдаючи» (ще 15 хвилин). Насамкінець посолити і поперчити за смаком і додати 150 г вершкового масла. Дати каші 10 хвилин настоятися. Подавати страву авторка романів–фентезі «Гонихмарник», «Тому, що ти є» та «Зворотного боку світла» радить iз рибною (або м’ясною, якщо ви надаєте перевагу м’ясу) поливкою. Для приготування соусу, звичайно, найкраще брати «справдешні», як каже Дара Корній, тобто білі гриби. Але вона готувала з печериць — так швидше і дешевше, якщо немає домашніх припасів білих грибів. 400 г печериць потрібно помити і порізати на пластинки. На соняшниковій олії підсмажити їх разом з подрібненою великою цибулиною. Окремо на пательні 2 столові ложки борошна підсушити до золотистого кольору, почекати, коли прохолоне, — і розвести його 400 мл води. Додати соус до грибів, приперчити сумішшю перців (письменниця радить не забути про паприку), посолити за смаком, присмачити лавровим листом і насамкінець додати 150 г сметани та столову ложку вершкового масла (хоча можна в піст обійтися і без двох останніх інгредієнтів). Нехай соус помліє на повільному вогні 10 хвилин. Насамкінець до нього треба додати зелень, 2 зубчики подрібненого часнику. Залишилося лише полити соусом свою «Весняну гойданку» і смакувати, не забуваючи про духовну їжу.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
