Позавчора працівники «Київзеленбуду» посадили перші 70 деревець iз майже трьох сотень запланованих. Але для того, щоб висадити новi рожевi каштани, перед цим довелося провести, як це називають у «Київзеленбудi», капiтальний ремонт зелених насаджень. Тобто 36 старих, так званих аварiйних, каштанiв довелося викорчувати, а крiм того вирiшено було «депортувати» ще 65 цiлком здорових каштанiв та лип (їх пересадили у менш престижний район Києва). Багато киян iз цим не згодні. У соціальних мережах люди обурюються, що з примхи столичної адміністрації Хрещатик позбавили дорослих каштанів і замінили їх саджанцями, головне — очевидно, що критичної потреби у цьому не було. Чому «капітальний ремонт зелених насаджень» провели не делікатно, точечно і поступово, а масово, — киянам так ніхто і не пояснив.
Валерій Кодецький, генеральний директор компанії UDP, яка подарувала місту 115 саджанців, зазначає, що їхні каштани, куплені в Італії, краще захищені від шкідників і різних хвороб, на які страждали ті, що досі росли на Хрещатику, — кінські каштани. «Це зрілі восьмирічні дерева, які вже заввишки 3,5—4,5 метра, з потужною кореневою системою, — переконує гендиректор «Київзеленбуду» Михайло Царенко.— У нас є запас саджанців на випадок, якщо окремі дерева не приживуться». Як і будь–який товар, нові каштани Бріоті, за словами пана Царенка, продані з гарантією — на один рік. Одне дерево коштувало разом із доставкою близько 6 тисяч гривень. І хоч платив за саджанці вищезгаданий спонсор, зі столичної казни також виділено кошти, і чималі — 3 млн. гривень.
«Київзеленбуд» обіцяє роботу з «каштанізації» Хрещатика закінчити до першого травня і запевняє: «італійці» зацвітуть уже цієї весни.
«Але ж це будуть не традиційні білі каштани. Це ж зовсім інші, рожеві. Аура Хрещатика зміниться. Не думаю, що аж так треба було міняти «колір» каштанів», — сумує художниця Наталя Пчілка, яка понад 30 років мешкає в Києві.
Кореспонденти «УМ» пройшлися Хрещатиком після «толоки», влаштованої там у середу за участі голови КМДА Олександра Попова. Купа дерев чекали своєї черги, аби «пірнути у лунку», лежачи на лавках. Перехожі з цікавістю їх роздивлялися. Один хлопчик навіть спробував відламати собі гілочку, але мама вчасно відтягнула дитину подалі. Потихеньку їздить трактор iз чорноземом, яким притрушують посаджені каштани, ще одна вантажівка з краном розвозить саджанці. Працівники «Київзеленбуду» обережно знімають плівку–покриття, що захищала коріння, і втрьох встановлюють дерево в яму.
Один iз працівників відійшов на «перекур». Не марнуємо нагоди поговорити. «Спочатку викопується ямка, — пояснює «УМ» Василь. — Потім робиться спеціальна подушка з піску та керамзиту, аби трималася волога в корінні. Після цього кладеться чорнозем, який береться зі спеціального кар’єра. Саджаємо дерево і зверху ще трошки підсипаємо чорнозему».
Микола Петрович, пенсіонер, що живе неподалік Хрещатика, спочатку зрадів побаченому. Коли ж дізнався, що каштани італійські, сплюнув. «Дожилися, навіть своїх каштанів не можемо виростити, — обурюється чоловік. — І нехай не розказують про міль і хвороби. Якби хотіли, жодне дерево не постраждало би. Тут, мабуть, махінації якісь».
Простодушній, на перший погляд, думці пенсіонера досить швидко знаходимо підтвердження. Наприклад, таке: науковці роками били у всі дзвони, закликаючи комунальників відмовитися від посипання взимку технічною сіллю центральних вулиць, і насамперед Хрещатика, адже це невпинно і повільно отруювало «старі» каштани. Два роки тому співробітник Наукового центру екомоніторингу і біорізноманіття мегаполісу при НАН України, доктор біологічних наук Олена Луцишин розповідала «УМ», що вміст технічної солі у ґрунті на Хрещатику в десятки разів перевищує допустимі для довкілля норми, і саме тому каштани та липи навесні вдягаються в пожовкле хворе листя. Про такі висновки досліджень, що тривали з 2007 року, науковці ставили до відома КМДА, але ніхто не дослухався. Тепер же Попов урочисто повідомив, що з наступної зими Хрещатик не посипатимуть сіллю — щоб не зашкодити росту нових саджанців. А те, що через сіль загинули старі каштани, вже і байдуже.
Сьогодні головна вулиця країни видається «лисою». Особлива порожнеча — на відтинку від майдану Незалежності до Європейської площі. Дві третини дерев пішли «під сокиру» або були «депортовані» з Хрещатика в парки на околицях міста. Чому і навіщо — киянам так ніхто і не пояснив.
Як каштани полонили Київ
Київ неспроста називають містом каштанів і не з доброго дива в Маріїнському парку цим деревам поставили пам’ятник, а на головному торті столиці красується каштановий листок. Зараз у столиці їх мільйон! Кожної осені вони скидають близько 30 тисяч тонн ядер, повідомляє сайт GuideKiev.com.
У Києві каштанові дерева почали розводити після скандалу. Трапилося це в 1842 році. Генерал–губернатор Бібіков наказав на честь приїзду коронованого гостя Миколи І прокласти нову вулицю Бульварне шосе (зараз бульвар Шевченка) і засадити її незвичними для Києва каштанами (їх, швидше за все, привезли з Угорщини). Пригнали близько п’яти тисяч солдатів. Але в ніч перед приїздом царя ті ж люди їх поспішно викопували, оскільки з’ясувалося, що Микола І любить пірамідальні тополі. Мешканцям шосе вдалося вкрасти кілька саджанців, які вони потім висадили в своїх дворах. Ось так у Києві і з’явилися каштани. А мода на каштани виникла у другій половині XIX століття. Багатії садили їх у своїх садах, щоб спостерігати красу цвітіння.
Є й інша версія. За нею, каштани в Київ привезли ще в 1825 році й уперше висадили на території Києво–Печерської лаври. Звідти їх і рознесли по місту кияни, адже молоді каштанові дерева ростуть швидко, цвісти починають ще в підлітковому віці, досить невибагливі (можуть рости буквально на глині, що для Києва дуже актуально), морозостійкі, дають багато тіні і красиві.
Цікаво, що на початку ХХ сторіччя плоди каштана були страшенно популярною їжею, різноманітність страв із цього продукту вражала: смажені каштани, мариновані каштани, салати з каштановим соусом, хліб, булки і печиво з каштановою борошна тощо.
У радянські часи каштан з’явився на гербі Києва. Зараз герб повернули до витоків, зобразивши на ньому Архангела Михаїла.
Нині найстаріші екземпляри каштана збереглися в Університетському ботанічному саду та на території Києво–Печерської лаври.
