Такими оголошеннями рясніють українські паркани. Фото Юрія САПОЖНІКОВА.
Минулого серпня Ашот Артаваздович вирішив зробити ремонт у квартирі. Але де взяти кошти? Звісно, у кредит! Обрав привабливі оголошення в газеті, потім пішов по фірмах, зважив, де офіс солідний, а не просто юна пані з комп’ютером за обшарпаним столом. Визначився. І йому справді пощастило: 70 тисяч можна було взяти під «смішні» відсотки. І жодних спеціальних документів — лише базові анкетні дані, паспорт та ідентифікаційний код...
Гроші, сказали, будуть днів за три: кредити видають двічі на місяць. Отже, приходьте! Тільки є невеличка умова. Оскільки фірма не вимагає жодних поручительств, довідок про доходи й подібне, то винятково з метою переконатися, що клієнт платоспроможний, треба внести певний відсоток на погашення майбутнього кредиту. Для пана Ашота ця сума становила 2450 гривень. Та, оскільки попереду сяяли 70 тисяч, гроші він дисципліновано сплатив. І почав чекати.
У визначений день виявилося, що грошей він не отримає. «Клієнтів багато», — пояснили у фірмі й запропонували прийти через двадцять днів. Утім чоловік знову не потрапив до числа щасливців. «Але до кінця вересня вже точно отримаєте», — запевнили його. — Тільки не забудьте сплатити щомісячний внесок на погашення кредиту». Внесок становив 682 гривні 89 копійок. І націлений на ремонт позичальник справно його сплатив. І далі — щомісяця...
На сьогодні Ашот виплатив «благодійникам» 7230 гривень. І вже твердо переконаний, що за малим відсотком погнався дарма. Він телефонував до нібито київської контори підприємства «Альянс–Україна», запитуючи про кредит. Там просили почекати, поки перевірять у комп’ютері; дивувалися, чому ж, дійсно, кредит ще не отриманий; і радили почекати до наступного місяця. Він намагався побачити, хто ж ті щасливці, які таки отримують гроші. Але у визначений день, приїжджаючи до фірми, клієнтів там не заставав, а йому пояснювали, що всі швидко оформилися і вже розійшлися. Він вимагав повернути гроші, але йому казали: «Договір підписали? Там обов’язковий щомісячний внесок. Не платитимете — подамо до суду за недотримання домовленостей». І навіть ті найперше сплачені гроші виявилися не першим внеском у відшкодування кредиту, а платою за консультацію...
Звичайно, розірвати подібну угоду можна. Але це непросто. Бо ж документи у таких конторах, вважають юристи Сумської громадської правозахисної організації «Наше право», складені грамотно. Інша річ — чи вичитуємо ми ці документи перед тим, як підписати?
Пані Тетяні пощастило. Щойно вона повернулася додому й повідомила дітям, що оформила кредит, аби допомогти їм із бізнесом, як прискіпливий зять узявся вичитувати договір. І сказав: такої допомоги їм не треба. Чи не того ж дня вони оформили все як належить і надіслали вимогу розірвання угоди до Києва. І отримали гроші назад — хай і не всі. Тепер теща не ображається, — дякує зятеві.
«У договорі зазначено, що протягом трьох днів його можна розірвати, — наголошує голова «Нашого права» Андрій Гмиря. — Тобто все добре, не підкопаєшся. Але ж, зважте, людям обіцяють, що гроші вони отримають через три–чотири дні. Тобто перша настороженість виникає тоді, коли обумовлений документом термін розірвання угоди вже минув».
Якби ж любителі малих відсотків уважно прочитали документ або проконсультувалися з юристом, то зрозуміли б, що там узагалі не йдеться про кредит чи позичку. Швидше — про вступ до такої собі «каси взаємодопомоги». Де всі скидаються щомісячно, а потім, коли потрібна для когось одного сума набереться, цей «хтось» її і отримує. Хоча такої людини ні самі позичальники, ні правозахисники знайти не змогли. Зате, вивчивши документи трьох компаній, юристи виявили очевидне: у жодному з договорів не написано, що йдеться про позику. Предметом угоди є товар чи товарні чеки або ж, скажімо, «купівля сертифікатів». І йдеться про «товари в групах» чи «розподіл грошового фонду».
Розрахунок був точним: наші люди не вивчають документів, які підписують. «Типовий договір?» — «Типовий». І підпис ставиться.
Виявилося, хтось добре продумав й інші психологічні моменти. Наприклад, своїми назвами — «Аваль–Інвест», «Приват–Плюс» чи подібними — ці структури імітують відомі українські банківські бренди, що вже завоювали довіру громадян. Ще один розрахунок виявив Андрій Гмиря. Після того, як до них пішла вервечка обманутих людей, він вирішив вивчити ситуацію. Пішов до фірм ніби з метою взяти кредит. І з жодного офісу йому не дозволили винести зразок договору! «Хочете подумати? Думайте тут!» А от підписати документ можна лише тоді, коли ти оплатиш перший внесок. Тобто людина платить — і лише потім отримує договір і читає його.
Як би не говорили українцям, що не варто піддаватися на обман за схемою «МММ», кожен таки вірить, що для нього капкана не існує. Й не хоче вчитися навіть на власному досвіді. Пан Олександр спочатку «брав кредит» у фірмі «Б.А.Н.К. Народний». Заплатив початковий внесок 2270 гривень і почав чекати грошей. Терпіння у нього виявилося менше, ніж у пана Ашота, бо за два місяці він угоду розірвав і подав до суду. Та от біда: там потрібні документи! А при розірванні угоди екземпляр Олександра у нього забрали. Тепер він вимагає надати йому копію. Але копії не надають. Її буцімто передали до центрального офісу. «Де цей офіс?» — «В Ужгороді». — «Дайте поштову адресу». — «Не дамо, бо ви розірвали з нами угоду»...
Поки суть та справа, Олександр таки вирішив узяти кредит — у іншій фірмі. Й потрапив... до «Альянс–Україна». Там заплатив 4200 і став чекати: фірма ж солідна, поруч із приміщенням суду! Коли прийшов за грошима, йому пояснили: у зв’язку з акцією видача грошей переноситься. Лише згодом він пригадав, що, працюючи неподалік, уже півроку бачить те оголошення про акцію. Далі — як у дитячому віршику: оця пісня гарна й нова, починаймо її знову...
«Понад двадцять подібних фірмочок працює лише в Сумах, — говорить заступник голови «Нашого права» Віктор Балінський. — До нас за допомогою на сьогодні звернулося вже більше півсотні людей».
Немає сумніву, що це — всеукраїнська мережа. І вона, певно ж, комусь потрібна, бо правоохоронні органи за вирішення проблем горе–позичальників не беруться.
«Фінансові послуги нефінансових закладів — це пряме шахрайство, — впевнений Андрій Гмиря. — Але довести заволодіння чимось через зловживання довірою у суді вкрай важко. Правоохоронним органам непросто довести склад злочину, оскільки позичальник добровільно підписує договір, у якому чітко зазначено, що він ознайомився з ним, розуміє суть документа і згоден з усіма пропонованими умовами. З цієї причини набагато простіше відмовити у порушенні кримінальної справи, аніж порушити її, а потім довго й важко розслідувати».
Певно, все ж можна було б, так само, як громадські діячі, піти до фірм, імітувати отримання кредиту, зафіксувати моменти обману відповідним чином і порушити справу. Але...
Правники громадської організації вже допомогли ошуканим оформити близько тридцяти позовних заяв. Щодо шести позичальників є позитивні рішення суду. Постраждалі від шахрайства виграли справи й навіть отримали матеріальне та моральне відшкодування. Бо «Наше право» таки знайшло слабке місце в ланцюжку. Виявляється, оборудками займаються приватні підприємці, чиї свідоцтва дають їм право переважно на консультативну діяльність. Так, у документах вони й не прописують фінансових послуг. Але! Є оголошення, розміщені ними у друкованих ЗМІ, де вказані фірми, адреси і пропоновані послуги — кредити та позики. Ці послуги не відповідають видам діяльності підприємців. А отже, вони займаються обманом, а власне — недобросовісним підприємництвом. І це карається законом.
...Коли почався позитивний процес у вирішенні таких справ, реклама змінилася. Зник той же «Б.А.Н.К. Народний», загалом замість назв фірм почали писати тепер просто й скромно: кредити, позики, звертатися за телефоном... Відслідковувати процеси буде важче. Тож головне, вважають фахівці з «Нашого права», обманутим треба діяти оперативно. І не платити шахраям, а позиватися до суду. Чимшвидше! Поки юридично підковані ділки не подали позову на самих позичальників — за недотримання підписаної, хай і облудної, угоди. Подібні випадки вже були. І якщо суд прийме рішення не на вашу користь, боротися з «кредиторами» буде значно важче.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
