Уже давно так не сміялася, читаючи книжку! Те, що у цих оповіданнях, — знайоме, впізнаване. Деякі й сприймаються не як класичний зразок жанру, а як образки з натури. Що не робить їх, утім, менш енергетичними. Отже, нова книжка Сашка Ушкалова «Жесть». Чому жесть? Це пояснює в передмові письменник Анатолій Дністровий: дотепне сленгове слово, «одне зі значень якого зазвичай є психологічним — це захват–здивування». Ще автор вступного слова радить: «Читати лежачи!». На що можу заперечити: сидячи — також «жесть».Нещодавно Ушкалов–молодший та його сумський друг, дизайнер обкладинки Сашко Кривець презентували «Жесть» у Сумах.

Світову прем’єру сиквелу «GI JOE. Атака кобри–2» відсунули аж на рік. А все через те, що готову картину треба було конвертувати у 3D. Як жартують кіношники, зняти фільм за місяць, а потім ще рік витратити на постпродакшн — зараз це нормальна практика. Хай там як, але команда проекту переконана, що нова «Атака» буде не менш успішною за попередню, яка вийшла в 2009 році й у світовому прокаті зібрала більше 300 мільйонів доларів.

Ще в 2008 році італійський режисер Маттео Гарроне виплеснув порцію суворої реальності на глядачів Каннського кінофестивалю, презентувавши драму «Гоморра» у основному конкурсі. Вражене журі, в свою чергу, нагородило Маттео Золотою пальмовою гілкою за те, що, як–то кажуть, опустив глядачів з небес на землю: події його фільму розгортались у суворому злочинному світі неаполітанської мафії, а своїх персонажів режисер показав як відверто позбавлених совісті та сподівання на щасливе майбутнє. Постапокаліптичне бачення світу, яке роз’їдає корупція та насильство, зарекомендувало режисера Гарроне як нового представника італійського неореалізму у світі кіно на рівні з метрами цього напряму Роберто Росселліні та Лукіно Вісконті. Амбітний Матео Гарроне заробив міжнародну репутацію багатообіцяючого режисера, але наступного свого кінопрориву змусив чекати майже п’ять років.

У невеличке румунське село Вама досить часто заїжджають туристи із заходу. Їдуть вони заради приватного музею писанки, який належить Летиції Оршівській і розташований прямісінько на її обійсті, поруч із будинком самої господині. Світло–жовта вілла зустрічає двома кімнатами–залами, за якими ховається майстерня хазяйки.