Пізньої осені нас наздоганяє депресія, ранньої весни — авітаміноз. Для другого — саме час, я втікаю від нього з упаковкою вітамінів і ... домашньою випічкою. Усі поради зі здорового харчування включають таку: якщо хочете з’їсти десерт, випічку, солодке, приготуйте його самі вдома. По–перше, це буде із хороших продуктів і без шкідливих Е–шок, а по–друге, їстимете невеликими шматочками — ви ж не мазохістка, щоб щодня випікати в промислових масштабах. Домашня випічка — це бонус, свято, яке пахне на всю хату і славить господиню. Я інтуїтивно вибираю з тисяч рецептів прості і швидкі, бо не готова покласти на кухонні справи великий шмат свого життя.
Пиріг з яблуками та сиром маскарпоне. Чотири яйця збити з дрібкою солі та 150 г цукру до світлого кольору. 250 г ніжного кремоподібного маскарпоне, рецепт якого винайшли в Італії, розтерти ложкою, додати 2–3 столові ложки яєчної суміші, перемішати до однорідного стану, додати решту яєчної маси і акуратно змішати. 250 г борошна просіяти через сито, перемішати його з 16 г розпушувача для тіста і пакетом ванільного цукру, додати у маскарпонно–яєчну масу і перемішати. Залишилося почистити і нарізати кубиками 400 г яблук та весело вмішати їх у тісто. Духовку розігріти до 180 градусів, форму застелити пергаментним папером і залити тістом (пам’ятаєте, що силіконова лопаточка підбирає з миски усе до краплі?). Рекомендований час приготування — 40–50 хвилин. Я пробую тісто зубочисткою через 30 (усе залежить від діаметру форми і відповідно товщини пирога). Готовий пиріг посипати сумішшю цукрової пудри та кориці.
Біскоті. Мій син любить це печиво ще й тому, що це єдине «санкціоноване» печиво, яке можна і потрібно вмочати у чай чи каву, а він намагається туди вмочати навіть київський торт. Біскоті — традиційне італійське печиво, дуже сухе і хрустке (від bi — двічі, scottare — пекти), його запаси брали моряки у довгі рейси, відтак зберігатися воно може в скляній, щільно закритій банці досить довго. Востаннє я бачила біскоті в київській мережі «Арома», а потім зайшла в іншу мережу — інтернет — і на сайті кулінарного блогера Ніки Білоцерковської (http://belonika.livejournal.com) відшукала ідеальний рецепт біскоті, який вдається з першого разу. Перед тим, як братися до тіста, в розігрітій до 160 градусів духовці підсмажте 150 г мигдалю, а коли прохолоне — посічіть горіхи на крупні шматки. Змішайте в мисці 400 г борошна, чайну ложку солі, чайну ложку розпушувача для тіста і 200 г дрібного білого цукру. Збийте в іншій мисці 3 яйця, жовток четвертого із чайною ложкою ванільної есенції і столовою ложкою води, і з’єднайте «суху» частину тіста, тобто борошно, із «мокрою», себто яйцями, тісто вимішуйте руками, воно буде щільне — і так треба. Додайте в тісто посічений мигдаль і 50 г сушеної журавлини або світлих родзинок, гарно розмішайте і розділіть масу на три рівні частини. Із кожної на столі, притрушеному борошном, розкачайте «ковбаски» шириною приблизно 4 см. Деко змастіть маслом і присипте борошном, викладіть «ковбаски» і змажте збитим білком. У розігрітій до 180 градусів духовці випікайте біскоті 30–35 хвилин до твердої шкірочки. Потім треба вийняти «ковбаски», а коли охолонуть, нарізати гострим ножем упоперек скибочками приблизно 4 см завтовшки, розкласти на деко знову і залишити в гарячій духовці на 10 хвилин. Італійці, до речі, їдять біскоті з десертним вином, — ось так.
Шоколадний торт «Два горіхи» — випічка без борошна. Він гріховно смачний, чудово «гуркотить» на святкуваннях днів народжень або «святах душі». Отже, дві плитки гіркого чорного шоколаду поламати на шматки і разом із 200 г волоських горіхів і 200 г мигдалю подрібнити в блендері, але не на борошно, а на крихти середнього розміру — тоді в торті зубам буде приємно знаходити дрібні шматочки горіхів. 120 г цукру розтерти зі 125 г м’якого масла до консистенції світлого крему, ввести по одному 6 жовтків, розмішати, а потім обережно вмішати туди горіхи з шоколадом. 6 білків збити окремо в густу піну і обережно додати до тіста, не надто сильно перемішуючи, щоб у тісті залишились пухирці повітря. Духовку попередньо розігріти до 180 градусів, форму змастити маслом, викласти в неї тісто і запікати 35–45 хвилин. Коли прохолоне, можете потрусити зверху дрібно потертим шоколадом.
Я прочитала про розумний холодильник Samsung і собі такий захотіла. Уявіть, він сам «осмислює» свій вміст і на екран вбудованого в передню стінку планшета видає рецепти страв, які можна приготувати із наявних продуктів. Часто господиням саме так і доводиться діяти, особливо, якщо лінь виходити в магазин.
Наприклад, у мене було лише 300 г сьомги. Що з неї зробиш? Божественний французький кіш (відкритий пиріг) із сьомгою та броколі. Пишіть. 100 г масла, 200 г борошна і 0,5 столової ложки солі збиваємо у блендері, потім додаємо одне яйце і 1–2 столові ложки крижаної води. Ліпимо з того, що вийшло, колобок, загортаємо у харчову плівку і ставимо «остудитися» в холодильник. Тим часом треба порізати 300 сьомги середніми кубиками, розібрати 300 г капусти броколі на суцвіття і 5 хвилин бланширувати їх в окропі. Далі дістаньте охолоджене тісто, тонко розкачайте його і покладіть у форму, зробивши «бортики». Можна ще 15 хвилин потримати тісто в формі в холодильнику, а потім поставити його в розігріту до 200 градусів духовку, попередньо наколовши виделкою. Через 15 хвилин на готову основу викласти шматочки сьомги, суцвіття броколі й залити яєчно–вершковою сумішшю «по бортики». Для заливки збиваємо 4 яйця, 200 г 10–процентних вершків, приправлених за смаком сіллю, перцем і мускатним горіхом. Запікати кіш при 180 градусах 30—40 хвилин, поки начинка загусне і трохи підрум’яниться. Начиняти кіш можна шпинатом і сиром iз блакитною пліснявою, помідорами і бринзою, шинкою і кабачками, куркою і стручковою квасолею, курячим філе і печерицями.
Ще одна страва, яка з’явилася завдяки випадковому пасьянсу продуктів, — східний салат табуле, особливо поширений у Лівані та Сирії. Склянку булгуру або кус–кусу — для цього салату підходять обидва види крупи — залити 1,5 склянки окропу, накрити посудину кришкою і через 10—15 хвилин дістати готовий продукт. Дрібно посікти пучок кропу, пучок петрушки і пучок цибулі — додати до готового булгуру або кус–кусу. З трьох великих помідорів вийняти соковиту середину і стінки овочів нарізати дрібними кубиками, додати до решти інгредієнтів. Для заправки взяти сік половини лимона, 50 г оливкової олії, сіль, перець і дрібно посічений перець чилі (половини стручка), все змішати і залити салат. В автентичному варіанті господині додають ще свіжу м’яту. Це чудовий рецепт для великоднього посту, наприклад, і просто для здорового харчування. На Сході цю страву часто подають на листках салату.
Мій німецький картопляний салат родом із Шварцвальду — це тільки один рецепт із десятків традиційних німецьких картопляних салатів. Інгредієнти для нього знайдуться і в найбільш холостяцькому з холодильників. Тільки будьте уважні, мій рецепт розрахований на велику компанію, основою для нього є кілограм картоплі рожевих сортів. Невеликі бульби добре вимити щіткою, скласти в каструлю, посолити і варити до готовності, але слідкувати, щоб картопля не розварилася. Теплі нечищені картоплини розрізаємо на кружальця товщиною см. Далі готуємо соус. 180 г рафінованої соняшникової олії, 40 г бальзамічного оцту, 3 чайні ложки гірчиці, 100 г дрібно нарізаної ріпчастої цибулі, 80 г сметани і 1,5 чайні ложки кмину змішати в однорідну соусну масу і покрити нею кружальця картоплі. Поки картопля вистигає, вона просякає чудовими смаками соусу, далі викладаємо на салат 150 г порізаної смужками копченої або сиров’яленої шинки і 10—15 г подрібненої петрушки, обережно перемішуємо. Ситно, смачно і просто.
М’ятно–яблучний напій. 2–3 яблука нарізати скибочками і залити 2 літрами води. Варити 5—7 хвилин, потім у киплячу воду додати столову ложку висушеної м’яти, накрити кришкою і настоювати 20 хвилин. Увечері цей напій виконуватиме функцію заспокійливого.
Імбирний чай. 40 г свіжого імбиру порізати пластинками, додати по одній чайній ложці м’яти і меліси, 2–3 скибочки лимону і залити 500 г окропу. Коли напій трохи настоїться, додати чайну ложку меду. Тонізує.
Шипшинопротектор. Банальні ягоди шипшини, доступні й дешеві, у кількості 15 штук подрібнити, заварити трьома склянками окропу, доповнити 1 чайною ложкою чорного чаю і чайною ложкою родзинок. Підтримує.
Секретна зброя. Склянку ягід шипшини і 5 столових ложок каркаде залити 1 літром гарячої води і варити 15 хвилин. Настоювати 4 години, процідити, додати ще 2 літри окропу, 100 г сушених яблук, 100 г кураги і варити ще 15 хвилин. Додати цукор за смаком і цедру 1 лимона для аромату. Вітамінна бомба.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
