Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Після трирічної формальної заборони грального бізнесу в цій царині готуються кардинальні зрушення. Першою ластівкою став «Закон про державні лотереї», прийнятий Верховною Радою 6 вересня минулого року, який легалізував застосування гральних автоматів під вивіскою «миттєвої державної лотереї». А з початку лютого цього року з’явилося аж три законопроекти, які прямо чи опосередковано стосуються ринку азартних ігор. Держава хоче продовжувати гру?
Шанувальники програми «Детектор брехні» на СТБ, мабуть, пам’ятають сповідь 51–річної Ольги Гуркіної. Успішна вчителька, завуч школи розповідала про те, як могла по три доби безперервно просиджувати в казино, залишаючи там усю зарплату, приробітки і позичені гроші. За раз могла програти до шести тисяч доларів. «А ви знали, що вдома діти голодні, що їм немає що їсти?» — запитував ведучий. «Знала. Але намагалася про це не думати», — відповіла Ольга...
Але це шоу, скажете ви. Однак більшість тих, хто стає жертвами лудоманії (так називається залежність від азартних ігор) і звертається до психологів, можуть слово в слово повторити те, що говорила ця жінка. Спочатку все виглядає безневинно: кожен має право випробувати фортуну. Але азарт бере своє, і скоро вже не людина керує грою, а гра керує людиною.
«Усі гральні салони та інші місця азартних ігор облаштовані так, щоб людина могла заховатися від проблем, відключити мозок. Тут і закличний червоний колір, і притлумлене світло, і мигтіння автоматів. Не важливо, як виглядають ігрові автомати і як вони називаються. Це може бути навіть комп’ютер чи голограма, головне, щоб перед очима крутилося, блищало, дзвеніло. Іде експлуатація людської жаги отримання «халяви». Тут торгують надіями. І ця торгівля надіями процвітає», — говорить провідний науковий співробітник Соціально–психологічного центру ЗС України, психолог Володимир Петухов.
Гра на людських слабкостях завжди приносила шалені прибутки. Ще років із 10 тому гральні автомати, названі в народі «однорукими бандитами», можна було зустріти на кожному кроці: у метро, біля житлових будинків, і навіть у гастрономах. Як гриби після дощу, плодилися різноманітні гральні салони із вивісками «King» або «Джек–пот».
Ситуація мала б змінитися, коли у 2009 році, після вибуху в Дніпропетровському залі ігрових автоматів, жертвами якого стало десять осіб (підозрювали, що вибух вчинив хтось із гравців, щоб помститися за програш), Верховна Рада прийняла «Закон про заборону грального бізнесу в Україні». Однак після шоку, викликаного законом, усе почало повертатися на круги свої: під виглядом інтерактивних клубів, «Спортбарів» чи «Миттєвих державних лотерей».
«Я особисто не помітив якогось ефекту від запровадження цього закону, — говорить Володимир Петухов, який також очолює Спілку захисту сім’ї та особистості. — До мене лудомани як ішли, так і продовжують іти, а це означає, що проблема як існувала, так й існує».
Неприкрите ігнорування законодавства з боку власників салонів та вперте «небажання» правоохоронців помічати їх спричинило до виникнення групи так званих «Святошинських робінгудів». Молоді хлопці, запросивши журналістів та телерепортерів, почали самостійно ліквідовувати незаконні точки з «однорукими бандитами»: під прицілом телекамер вони заходили в салони, трощили гральні автомати, а коли наряди міліції прибували до салону, хлопці їм вказували на незаконність діяльності його власників. «Ми спочатку намагалися відкрити правоохоронцям очі на існування у них під боком незаконного бізнесу, писали листи, звернення, але з часом переконалися, що міліція не тільки не реагує на наші сигнали, а й у багатьох випадках сама зацікавлена в існуванні таких закладів, бо має з них «навар». Часто бувало так, що, коли ми попереджали міліцію про наш рейд, прибувши на місце, ми заставали зачинені салони, хоча за півгодини до того тут було повно людей. Тоді ми вирішили діяти своїми методами», — розповідає ініціатор групи Микола Єременко.
Підозри Миколи підтвердив і колишній співробітник грального салону «Спортбар», що на вулиці Уборевича, 3 А. Він розповів, що вивезене після рейду «робінгудів» гральне обладнання наступного дня було повернуто в заклад. Так само, за його словами, було іще з кількома подібними салонами. Загалом же за добу згадана гральна точка приносила чистого прибутку до 10 тисяч гривень. У закладі було прийнято безкоштовно пригощати гравців спиртним — напідпитку люди швидше входили в раж і могли за раз «спустити» до двох тисяч.
«Ми звернулися до начальника РУВС Святошинського району Юрія Гладика з проханням продемонструвати журналістам конфісковані апарати, але відповіді досі не отримали. А журналістам газети «Взгляд», які звернулися з аналогічним проханням, прийшла абсурдна відповідь, що лотомати зберігаються на приватному складі, власники яких не хочуть спілкуватися з журналістами», — говорить Микола Єременко.
Як відомо, активність «робінгудів» вилилася в те, що 15 травня минулого року після розгрому салону «Євролот», що біля станції метро «Святошин», було затримано самих активістів. Їм інкримінували викрадення 15 тисяч гривень і розбійний напад на... пункт розіграшу миттєвої державної лотереї. Цікаво, що це формулювання знайшло відображення в законопроекті лише через чотири місяці, хоча, за словами міліції, власники салону на той час уже мали державні ліцензії саме на таку діяльність.
Справа проти чотирьох «робінгудів» не закрита й досі, хоча, за словами Миколи Єременка, жодних слідчих дій проти нього за цей час не велося і всі терміни розгляду справи давно вийшли. Зате були інші «дії» — місяць тому, після чергового рейду «робінгудів», до мами Миколи на мобільний зателефонував невідомий, представився співробітником СБУ і настійливо рекомендував порадити синові припинити діяльність, інакше «невідворотні неприємності» чекають не лише його, а і його близьких. «Я припускаю, що за цим дзвінком теж стоїть міліція, — каже Єременко. — Коли мене в травні затримували, вони вилучили мобільний і цілком могли списати номери моїх друзів і рідних. Я консультувався з одним із співробітників СБУ, і той сказав, що «контора» так грубо не працює».
На рахунку «робінгудів» — кілька десятків «викритих» салонів гральних автоматів. Частина з них після рейдів відновила свою діяльність. Але вісім салонів таки було ліквідовано. «На місці першого грального салону, який ми розгромили ще в березні, зараз магазин одягу. У Бучі на місці салону зараз магазин канцтоварів — я цим пишаюся. Для нас головним є подолання руйнівного психологічного впливу гральних автоматів, які замаскували під лотерею», — провадить Микола.
Законодавці, які останнім часом активно зацікавилися питанням легалізації азартних ігор, апелюють до того, що, блокуючи розвиток грального бізнесу, держава втрачає можливість отримати великі прибутки. До речі, у держбюджеті–2013 саме цю категорію доходів заплановано пустити на допомогу онкохворим дітям, підтримку культури та спорту.
Депутат від Партії регіонів Олег Царьов пропонує легалізувати казино у п’ятизіркових готелях, а також у всіх готелях, розташованих у курортних зонах. Мовляв, якщо товстосуми хочуть попрощатися зі своїми грішми, то нехай це роблять на користь держави, а не їдуть задля цього за кордон. Його колега по фракції Михайло Мироненко ратує за державний контроль за ігровими салонами з допомогою термінала електронної системи прийняття ставок. Обидва законопроекти формально покликані боротися проти проведення незаконних азартних ігор під виглядом державних лотерей (існування цього явища, таким чином, депутати визнають). Однак... «Законопроект Мироненка — чергова спроба «развєдєнія лохов», тобто українського суспільства. Маємо купу високих фраз про необхідність посилення контролю над лотерейною сферою та текст самого законопроекту, що пропонує остаточно легалізувати гральні автомати у формі електронних лотерейних терміналів», — переконаний Микола Єременко. Найрадикальнішою (і найдієвішою для психологічного здоров’я нації) є ініціатива Міністерства фінансів про запровадження мораторію на видачу ліцензій усім монополістам лотерейного ринку (дія попередніх ліцензій закінчується у лютому–березні цього року) до прийняття закону про азартні ігри.
Поки що такі ліцензії мають чотири оператори: ТОВ «М.С.Л.» («Молодьспортлото»), «У.Н.Л» (підприємство зі 100–відсотковими іноземними інвестиціями), ЗАТ «Патріот» та Ощадбанк. Саме «Патріот» і має ліцензію на розіграш «миттєвої державної лотереї», під яку замасковані ігрові автомати. Але цікавий факт: контрольний пакет акції «Патріота» належить не державі, а кіпрській компанії Cehriba Investments Limited, за якою, за неперевіреними даними, стоїть громадянин Росії Олег Бойко, чия компанія контролює і дві найбільші державні лотереї Росії — «Победа» («Русское Лото») і «Держлото» (ООО «Орглот»). Російське походження і в капіталу фірми BOSS, яка володіє мережею так званих «Спортбарів»
До речі, в самій Росії з 1 січня 2011 року заборонено використання обладнання для проведення «стимулюючих лотерей» (через півтора року після цього воно масово з’явилося в Україні). У більшості країн світу гральний бізнес або повністю заборонений (Ізраїль), або жорстко обмежений (Німеччина, США). Що чекати від нинішніх ініціатив українських законотворців — цивілізованого ринку азартних ігор чи чергового переділу сфер впливу — покаже час.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
