Перший провладний

Навіть за найоптимістичнішими підрахунками не для всіх зрозумілих телевізійних піпл–метрів, Перший Національний канал дивиться не найбільше глядачів. Хоча прес–служба державного мовника вдоволено рапортує: «За медіа–показниками лютого Перший Національний посідає високе сьоме місце у рейтингу провідних телеканалів країни». Якщо оперувати реальними цифрами, то випуски найрейтинговішого ток–шоу «Шустер Live», яке до цього тижня виходило на Першому, привертало увагу у найкращому випадку близько 3,5 мільйона глядачів. Аудиторії доволі популярних серед окремих соціальних груп, скажімо, «Надвечір’я» чи «Віри. Надії. Любові» — значно скромніші.

Одночасно незалежні медіа–експерти відзначають постійне лідерство «кнопки», яка працює за рахунок платників податків, за кількістю виданих в ефір «причесаних» провладних новин та вигідної для Президента Януковича та його команди маніпулятивної інформації. То­му лишається актуальним питання: чому всупереч здоровому глузду і раніше взятим перед Радою Європи зобов’язанням Україна не позбудеться рудименту радянських часів — контрольованих державою ЗМІ? Хоча, найімовірніше, прийнявши у Верховній Раді закон про суспільне мовлення, вивіску на «олівці» на Мельникова, 46 у Києві змінять. Але, як говорила у Києві ще півтора року тому і повторювала минулоріч правовий експерт Департаменту з прав людини Ради Європи Ів Саломон, суспільний мовник повинен відрізнятися від державного не лише зміненою табличкою при вході в офіс. «Просто перекинути працівників із державного мовлення на суспільне буде помилкою, — акцентувала експерт. — Якщо Україна її зробить, жодних змін в інформаційній сфері не відбудеться».

Ера Бенкендорфа

Кожен етап розвитку Першого Національного — це віддзеркалення ставлення очільників держави до принципів свободи слова та можливостей пропагандистського використання ЗМІ. Посередниками між владою і журналістами державного мовника так чи інакше виступає його керівництво. Після того як президентські повноваження здобув Віктор Янукович, не дотримуючись юридичних процедур, новий Кабмін гендиректором Національної телекомпанії (Першого Національного каналу) призначив Єгора Бенкендорфа.

Відтоді, за майже три роки, Перший Національний став не лише комерційно успішнішим, а й помітно русифікованим. Де можна подивитися старі випуски російського «Кривого дзеркала» та ретро–виступи Євгена Петросяна і четвертої дружини його Олени Степаненко? На Першому Національному. В ефірі нашого державного каналу тепер сучасне російське кіно на кшталт «Москва. Три вокзали» і радянські «Вічний поклик», «Комісари» та «Білий Бім Чорне Вухо». Більше того, саме до сайта державного каналу у 2011–му приросла частка «Руськово міра» — виокремлений сайт для висвітлення діяльності УПЦ Московського патріархату. (Правда, останнє оновлення інформації там було більше року, а серед старої можна прочитати одну–дві новини і про УПЦ Київського патріархату).

Єгор Бенкендорф не раз в інтерв’ю зазначав, що для наповнення ефіру Першого йому доводилося використовувати дружні й професійні зв’язки. Як наслідок, глядачі державного каналу дивилися, наприклад, інтерівський серіал «Сусіди». Своєрідним ноу–хау для Першого Національного за Бенкендорфа стало те, що частина людей на державній «кнопці», за офіційною версією, почала працювати «за спасибі». Власне гендиректор розповідав, що такою доброчинністю займався співведучий проекту «Віра. Надія. Любов» Ілля Ноябрьов, який став головним продюсером каналу. У тому, що жодної копійки не отримує на НТКУ, переконує Валерій Чигляєв, який веде три програми, за одну з яких — «Школу юного суперагента» отримав «Телетріумф». Як кажуть, не все вимірюється грошами.

Досить дивною була офіційна сторона співпраці Першого Національного і «Савік Шустер Студія». В угоді прописали, що канал не втручається у суспільно–політичне шоу «Шустер Live», яке фінансують спонсори. Савік Шустер наголошував на перевагах того, що угоду уклали на три роки: для серйозних спонсорів це термін, який гарантує окупність. Але широкому загалу такі виробничо–телевізійні тонкощі маловідомі. Натомість глядач державного каналу два роки з ефірів «Шустер Live» отримував, за оцінками експертів, дуже багато неповної або і відверто маніпулятивної інформації.

Такі ж «огріхи» — незбалансованість інформації, тенденційність її подачі, підігравання владі, за результатами незалежних моніторингів, характеризують і новини Першого Національного.

Шанси мати по–справжньому суспiльне телебачення — близькi до нуля

Ні в кого не виникали сумніви, що Кабмін відпустить гендиректора НТКУ на «Інтер» після того, як минулого тижня на зборах акціонерів комерційного каналу Єгора Бенкендорфа ухвалили головою його правління. Рішення про звільнення Єгора Бенкендорфа ухвалили минулої середи. Тимчасово виконуючим обов’язки гендиректора Національної телекомпанії України став Олександр Пантелеймонов, до цього заступник з інформаційного та суспільно–політичного мовлення. Саме він на НТКУ займався розробкою концепцій та організацією виробництва телепрограм, в яких увага фокусується на діяльності Президента України та Кабміну: «Відверта розмова», «Підсумки тижня», «Офіційна хроніка», «Офіційна хроніка. Тиждень», «Кабмін: подія тижня», «Уряд на зв’язку з громадянами», «Слово регіонам». Шеф–редактор ток–шоу «Свобода на «Інтері»» у 2008—2009 роках, кандидат політичних наук Пантелеймонов є головним редактором «Діалогу з країною» — проекту, присвяченого 3–й річниці інавгурації Віктора Януковича.

«Кабінет Міністрів та адміністрація Президента знайшли людину, яка б забезпечила виконання пропагандистських функцій Першого Національного, — упевнений голова парламентського Комітету з питань свободи слова й інформації Микола Томенко. — Ніхто не сподівався на появу відомої авторитетної людини. Напередодні президентської виборчої кампанії, яка фактично уже набирає обертів, головне завдання, яке ставить влада перед керівником державного каналу, — змобілізувати інформаційний ресурс за владу і проти опозиції. Навіть, якщо будуть шукати іншу людину на посаду без приставки «в.о.», — її амплуа не мінятиметься».

Вирішити кардинально питання незалежності Першого Національного можна шляхом перетворення його у суспільного мовника. На реалізацію пройденої багатьма країнами процедури в українських політиків до цього часу не вистачало політичної волі. Хоча написано вже не один законопроект, сказано багато правильних слів не одним Президентом. Імовірність того, що Перший Національний справді стане іншим найближчим часом, — також наближена до нуля.

«Маю докази, що Першому Національному, як і в обласні державні телекомпанії, розсилають рекомендації акцентувати увагу на досягненнях влади і переконливо критикувати опозицію, — каже Микола Томенко. — Суспільне мовлення не може утворитися, коли влада вважає, що засоби масової інформації — це її рупор і пропагандистський інструмент, який охороняє її діяльність, та контрпропагандистська зброя проти опозиції». Втім, щоб створити майданчик для подальшої роботи, голова профільного парламентського комітету готовий до максимальних компромісів, аби прийняти у першому читанні зареєстровані у Верховній Раді урядовий чи альтернативний законопроекти про суспільне мовлення (буде це не раніше кінця березня). «Якщо будуть відхилені обидва — ми знову перемістимося десь на рік назад», — каже Томенко.

«Мені здається, що реєстрація законопроектів про суспільне мовлення у Верховній Раді — це ритуальні танці для того, щоб показати Раді Європи, що ми тут, в Україні, щось намагаємося зробити, — таку думку висловлює нардеп–медійник Андрій Шевченко. — Це виглядає як імітація діяльності, а не як реальні кроки. Чому? Бо ніщо не заважає вже зараз, не змінюючи закон, запроваджувати елементи суспільного мовлення. Наприклад, робити публічний звіт по бюджету НТКУ (далі публічних обіцянок Єгора Бенкендорфа відразу після призначення справа не пішла); мати прозору редакційну політику; створити за зрозумілими принципами справді громадську раду каналу. Завдання–мінімум — це боротися за нехай і незначні, але реальні зміни на нинішньому державному телебаченні».

ФІНАНСУВАННЯ

Комерційні мовники не утримуватимуть громадського

Ахіллесова п’ята Першого Національного, як і всієї системи державного телерадіомовлення, — фінансування. Члени колегії Держкомтелерадіо наприкінці минулого місяця стан справ у 2013–му назвали катастрофічним, бо коштів на трансляцію вистачає тільки на три місяці роботи. Як повідомили «УМ» у прес–службі Держкомтелерадіо, ситуація не змінилася.

Як можуть фінансувати суспільне телебачення, якщо народні депутати все ж таки ухвалять відповідний закон?

«Фінансування засобів суспільного мовлення можна забезпечити через фіксований ліцензійний платіж за трансляцію, податок, державні дотації, абонентську плату та спонсорський дохід, спеціалізовані послуги з оплатою за перегляд та послуги на замовлення, продаж суміжної продукції, такої як книги, відео– фільми, та використання своїх аудіовізуальних архівів. У такому випадку засоби суспільного мовлення можуть мати змішане фінансування, схоже на те, яке існує в інших публічних культурних інституціях, таких як оркестри, театри чи музеї» — такі рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи. Минулого року правовий експерт Департаменту з прав людини Ради Європи Ів Саломон у Києві заявляла: якщо іншого виходу немає, Рада Європи не заперечуватиме, щоб в основі формування бюджету суспільного мовника були кошти від розміщення реклами.

Законопроект про суспільне мовлення, поданий до Верховної Ради Кабміном, передбачає фінансування Національного суспільного телебачення України з держбюджету лише перші 4 роки з дня набрання чинності законом. А далі воно має жити за рахунок: абонплати; продажу власної теле– і радіопродукції; держ­замовлення (не більш як 20 відсотків загального обсягу мовлення НСТУ); добровільних і благодійних внесків, пожертвувань фізичних і юридичних осіб, крім анонімних; інших надходжень. У так званому альтернативному законопроекті від народних депутатів Андрія Шевченка (фракція об’єднаної опозиції), Тараса Кутового (УДАР) та Ігоря Мірошниченка («Свобода») закладено такий механізм: суспільного мовника фінансують за рахунок платників податків у розмірі, не меншому 0,05% від усіх видатків Держбюджету на відповідний рік. Така жорстка формула не даватиме владі можливості щоразу казати «дамо–не дамо гроші з Держбюджету», вона гарантує наявність фінансового мінімуму для існування незалежного мовлення. Депутатський законопроект також передбачає можливість отримання фінансування з інших джерел, окрім реклами.

Наприкінці минулого року свою точку зору на фінансування суспільного мовника оприлюднив тоді ще гендиректор НТКУ Єгор Бенкендорф: «Є джерело фінансування, про яке майже не говорять, але яке лежить на поверхні, — це комерційні телеканали. У 2012 році обсяг телевізійного рекламного ринку оцінюється експертами у 3–3,5 мільярда гривень. 10 відсотків від цієї суми, які телеканали можуть передавати у фонд новоствореного телеканалу — головна гарантія постійного фінансування і створення якісного суспільного мовника в Україні».

«Фінансувати суспільного мовника за рахунок комерційних каналів — для бідної країни ідея прекрасна, але фантастична, — каже голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко. — Розуміючи, які лобістськi впливи в Україні мають фінансово–політичні медійні групи, складно уявити, що вони зголосяться утримувати громадське телебачення».