У 1968 році, коли в радянській Україні відзначали 200–річчя козацького повстання проти польської шляхти, скульптор Іван Гончар виготовив такий пам’ятник–макет. Вже у незалежній Україні, в 1993 році, коли в Умані на місці майбутнього монумента — навпроти заводу «Магомметр» — установили пам’ятний камінь, син скульптора осучаснив макет. Та далі справа не пішла. Тож «макет про намiри» зберігається в Уманському краєзнавчому музеї.
«Братаються два вершники на конях — Гонта і Залізняк» — така iдея пам’ятника. В руках одного — прапор, а в іншого — опущена донизу шабля, що нагадує хрест, — розповів «УМ» старший науковий співробітник Уманського краєзнавчого музею Владислав Давидюк. — Герої стоять на такому ж п’єдесталі, як Тарас Шевченко у Харкові, а внизу розміщені скульптури повстанців». Так автор увічнив мить, коли Гонта та Залізняк зустрілися й об’єдналися.
Якби пам’ятник вдалося встановити, він був би унікальним і єдиним в Україні монументом Гонтi та Залiзняку. Загальна «проектна» висота пам’ятника — 11 метрів, а вершники мають «зріст» 4,5 метра.
Оскільки влада майже півстоліття згадує про цих борців за Україну тільки на свята, за справу вшанування взялися самі уманцi. Громадські організації міста заснували благодійний Фонд імені Івана Гонти і Максима Залізняка й оголосили про збір коштів. «Хасиди їдуть до Умані з усього світу вшанувати свого цадика Нахмана, а наша влада не здатна встановити гідний пам’ятник борцям за волю», — обурюється уманчанка Ольга Дмитренко.
У благодійному фонді кажуть, що для зведення пам’ятника героям Коліївщини не вистачає більше ста тисяч гривень. Тож охочих просять переказувати кошти на рахунок новоствореного БФ: МФО 354507 р/р 26002490740656 код 38588390 ТВБВ.
ДОВІДКА «УМ»
21 червня 1768 року відбулося взяття Умані. Це стало кульмінацією гайдамацького повстання, що ввiйшло в iсторiю пiд назвою Коліївщина. У червні повстанське військо наблизилося до Умані, котра була у володіннях магната Потоцького. Місто вважалося важливим економічним, культурним і торговим центром, вiдбувалася жвава торгівля навіть iз Молдовою та Туреччиною.
Під час Коліївщини в Умані були розквартировані частини польської регулярної армії: три сотні драгунів і триста вояків артилерії, близько тисячі надвірних козаків під командою польських полковників Обуха, Магнушевського й Лаща та козацьких сотників Гонти, Дашка і Яреми, 800 озброєних конфедератів, 200 вояків «зеленої міліції», організованої спеціально, з огляду на небезпеку, із селян. Коли повстанці на чолі з Максимом Залізняком почали наближатися до Умані, польська шляхта вислала проти них полк козаків на чолі з уманським сотником Іваном Гонтою. Проте Гонта перейшов на бік повстанців і 20 червня разом із Залізняком розпочав наступ на Умань. Уже наступного дня повстанці увійшли в місто, а рада повстанців обрала Максима Залізняка гетьманом і князем смілянським, а Івана Гонту — полковником і князем уманським.