Учора депутатка від «Свободи» Ірина Фаріон розтлумачувала на прес–конференції законопроект, який вона разом iз Марією Матіос та Володимиром Яворівським зареєструвала у ВР 10 січня, — «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні». Проект цей, як уже писала «УМ», дуже жорсткий насамперед тому, що є «нашою відповіддю» закону Ківалова—Колесніченка. І, природно, головна його вимога — скасувати дію українофобського закону. Також пропонується запровадити екзамен на знання української для кандидатів у президенти й у народні депутати, для всіх урядовців, суддів і держчиновників усіх ланок. Передбачено створення державного органу, який контролюватиме функціонування української мови і вирішуватиме «мовні» суперечки. На думку ініціаторів законопроекту, лікарям та іншим «бюджетникам», зайнятим у соціальній сфері, слід перейти на спілкування винятково державною мовою. Крім того, законопроект пропонує відправляти міжнародні телеграми або українською, або іноземною, утім якщо іноземною є російська, то писати слова слід латинкою, або ж в українській транскрипції. Відповідно, замість «ё» слід буде писати «йо», а «ы» й «ъ» зовсім зникнуть.

Ще вісім місяців тому Руслан Жиров звернувся до районного паспортного столу із заявою на отримання закордонного паспорта. У відповідь отримав квитанцію на сплату державного мита і ще... шість платіжок — як–от оформлення і видача паспорта, оплата бланка, послуги якогось підприємства «Документ» і навіть страховий платіж приватної фірми. Збентежений Жиров підрахував загальну суму — набігло 688 гривень 15 копійок. Коли ж почав розбиратися, то з’ясував, що все, окрім держмита, висмоктано з пальця, а в гіршому випадку — і криміналом попахує. Зрештою, чоловік вирішив свою закордонну поїздку відкласти і подав до суду. Бо по–доброму владнати спір, а саме сплатити тільки 170 гривень держмита, не вдалося.

Викладач кафедри програмування Львівського національного університету ім. Франка Святослав Літинський позивається до компанії «Самсунг» за недотримання українського законодавства. Галичанин вимагає від виробника побутової техніки символічну компенсацію у 105 гривень, з яких п’ять гривень становлять транспортні витрати, решта — моральна компенсація. Можливо, перший такого роду судовий позов стане уроком як для споживачів, так і для виробників. Особливо зважаючи на те, що по всьому світу «Самсунг» веде сайти та соціальні мережі державними мовами.

Обговорення «гарячої» столичної теми — ситуації навколо Гостинного двору — учора перенеслося на майданчик перед Київрадою, яка, як планувалося, мусила розглянути це питання у числі перших. Мітинг захисників пам’ятки зібрав близько трьох сотень активістів, деяких навіть пропустили у приміщення, як того вимагає закон. Та не все так просто. Активістка громадського об’єднання «Київське віче» Олена Єскіна розповіла «УМ», що, незважаючи на пропуск, її одразу до Київради не впустили. «На вході охоронець заявив, що в мене підроблена перепустка, — розповідає дівчина. — Лише за півгодини вийшла людина з мерії і таки провела мене всередину. Але з 22 акредитованих активістів перепустку дали тільки двом — мені та ще одній дівчині. Всі інші квоти розібрали представники Сандея Аделаджі. Принаймні я натикалася на них у кулуарах».

Ідеться про теплохід «Ленін», який пішов на дно неподалік мису Сарич у 1941 році, та затоплений у 1919–му біля севастопольських берегів підводний човен «Скат» імператорського флоту Росії. Третій підводний об’єкт, який теж може стати доступним для любителів підводного туризму, — античне місто Акра, котре, як відомо археологам, віками поглинала і досі продовжує поглинати морська стихія в районі Керченского півострова. Про такі цілком імовірні цікавинки кримського відпочинку розповів на робочій нараді в республіканському комітеті АР Крим з охорони культурної спадщини директор Чорноморського центру підводних досліджень Сергій Воронов.

У 1968 році, коли в радянській Україні відзначали 200–річчя козацького повстання проти польської шляхти, скульптор Іван Гончар виготовив такий пам’ятник–макет. Вже у незалежній Україні, в 1993 році, коли в Умані на місці майбутнього монумента — навпроти заводу «Магомметр» — установили пам’ятний камінь, син скульптора осучаснив макет. Та далі справа не пішла. Тож «макет про намiри» зберігається в Уманському краєзнавчому музеї.

Учора у Мамаєвій Слободі відбувся один iз найкращих уроків народознавства, на яких мені вдалося побувати. Урок було присвячено репресованій у 1933 році літері «ґ». Директор Слободи козак Лемушківського куреня Костянтин Олійник — колоритний чоловік з оселедцем, кульчиком у лівому вусі та шаблею при боці — розповів учням київських шкіл про те, що українська мова існувала ще тисячу років тому. «Якщо ти знаєш українську, тобі буде легше зрозуміти і чеську, й болгарську, й польську мови, ніж якщо ти знаєш лише російську», — переконував він.