Ви кажете Їй: «Серденько моє...». Серце, кохана, люба... Вона — «ваше все», і навіть більше, бо ж любов переповнює. Переповнює (ви тільки вслухайтесь уважно в саме слово) — це значить більша за об’єм вашого «я», вашого індивідуального всесвіту. Ви готові Їй віддати все — життя, кар’єру, квартиру, е–е–ех! — все бери, не шкода, тільки люби мене, люби! Ви готові віддати Їй своє серце. Справді? А знаєте, скільки коштує серце? Отож бо. Тому почніть iз тістечка. І хай вам ніколи не доведеться дарувати коханій серце в самому буквальному значенні.

Кажуть, що одружуватися потрібно раз і на все життя. Але в Тернопільському національному педагогічному університеті мають дещо інший погляд на ці речі. Тому на цьогорічний день Святого Валентина кілька десятків студентських пар цього вишу стануть на рушничок просто в його стінах і, так би мовити, жартома. Втім усе відбуватиметься, як у справж­ньому РАЦСі — з маршем Мендельсона, видачею свідоцтв про шлюб, обміном обручками і вельонами для наречених. Єдине — обручки в цій церемонії (цьогоріч вона проходить утретє) пластмасові або з металевої біжутерії. А вельон (так називають на заході України фату) — перехідний, бо один на всіх. Пару, яка буде визнана найгармонійнішою, очікує нагорода.