Не місо–суп, не бульйон, не окрошка і, не дай Боже, щі — а саме український борщ заслужив собі повагу, шанобливе ім’я і почесне місце в парадигмі національних цінностей українців.
Український борщ — не просто буденна страва, це символ родинності, елемент ритуалу єднання, основа кулінарної традиції, яка сильніша за будь–які новітні експерименти і заморські запозичення.
Борщ — це найперша і найточніша асоціація, пов’язана з Україною, і головне — позитивна. Ця асоціація смачно пахне і обіцяє тепло, затишок, ситість, а відтак умиротворення. Це символ української гостинності, а несвідомий вибір щоденної страви на користь борщу для кожного українця — прояв приватного патріотизму.
Заберіть в українців борщ — і нарешті викличете праведний гнів і, ймовірно, справжній народний бунт, якого досі не спровокувала системна боротьба влади проти української культури і загалом української ідентичності.
Борщ — це страва з національним характером. Простота і прямолінійність борщу — в його звичних для кожного українця інгредієнтах. Емоційність (до сліз) — у цибулі та запашному часнику. Гостре почуття гумору та самоіронічність — у пекучому перцеві.
Український борщ має кілька десятків смачних варіацій, залежно від регіону, в якому його готують, — а при цьому він все одно завжди і скрізь залишається борщем! Хіба це не метафора пошуку цінностей, які би, попри всю палітру ментальних особливостей українців із різних куточків країни, залишалися спільними для всієї нації?
— Як поживає український борщ? — спитаєте. — З ним усе добре! От якби такі ж міцні позиції у нашій свідомості, в системі пріоритетів нашого суспільства займала українська освіта, українська культура, українське книговидання — нам не було би на що нарікати.
В Україні існує справжній культ борщу. Тож давайте творити культову модель розвитку української культури за принципом борщу: своє, автентичне, смачне, корисне, багатоваріантне, а відтак цікаве для цілого світу.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
