«Знедолені». Альтернативна реальність

«Знедолені» — з тих небагатьох кінострічок, про які говорять «приречена на успіх» задовго до знаменного дня, коли на знімальному майданчику режисер уперше прокричить «Мотор!» Першим приводом для такого прогнозу був, звісно, знаменитий роман Віктора Гюго про кохання на тлі революційної Франції позаминулого століття. Другим — той факт, що театральний мюзикл «Знедолені» переглянуло майже 60 мільйонів людей в 42 країнах світу... (Висловлюючись мовою кінопродюсерів, кращого промо годі було й бажати). Команда проекту також давала зрозуміти, що картині не уникнути тріумфу: режисер — оскароносний Том Хупер («Король говорить»), у головних ролях — Х’ю Джекман, Рассел Кроу («Гладіатор», «Ігри розуму»), Енн Хетевей («Диявол носить Prada», «Темний лицар»), Аманда Сейфрід («Мама Міа!»), Едді Рейдмейн («Сім днів і ночей з Мерилін»), Хелена Бонем Картер (фільми «поттеріани»), Саша Барон Коен («Хранитель часу», «Диктатор»)... Бюджет картини у понад 60 мільйонів доларів мав стати контрольним пострілом у будь–які сумніви з приводу успішності картини. А музика Клода–Мішеля Шонберга обіцяла масу естетичного задоволення меломанам.

«Книга Гюго є колосальною та шедевральною роботою, я радий, що у мене з’явилася причина прочитати її і постійно звертатися до неї при адаптації матеріалу, — з таким піднесеним настроєм сприйняв цей проект режисер Том Хупер. — Створюючи фільм, я прагнув створити альтернативну реальність, в якій люди розмовляють піснею. Тому ми були раді, що до нас приєдналася оригінальна творча команда — Клод–Мішель Шонберг, Ален Бубліль та Гербі Кретцмер — у процесі написання сценарію ми попросили їх створити абсолютно нові вірші й нову музичну структуру, і нову пісню (Suddenly). У нас був неповторний досвід, коли ми відтворили атмосферу створення оригінального мюзиклу, щоб інтерпретувати фільм».

Перед початком зйомок продюсери переймалися проблемою живого співу на екрані. Але тут, як показала прем’єра, особливих приводів для критики і не було. Натомість масштабному, епічному полотну подеколи не вистачало... цієї самої епічності та масштабності. Вибудовуючи свою картину із крупних планів, режисер чомусь не приділив достатньої уваги історичному контексту роману, тим подіям, які поглинули розмірений спокій Парижа, вуличним протистоянням, коли навіть смертельно поранені юнаки намагалися не впустити прапор революції.

Напруга протистояння двох героїв, Жавера та Вальжана, також іноді потребувала додаткових аргументів. Хоча обидва актори до цих ролей готувалися надретельно. Джекман, наприклад, настільки перейнявся своїм героєм, що за півтори доби до початку зйомок узагалі не пив води, щоб показати, наскільки виснажений його Жан Вальжан. «Жавер — людина із дуже специфічною мораллю і специфічним розумінням того, що є добром, а що — злом. Коли з’ясовується, що чоловік, якого він вважав поганцем, насправді хороший, усе світобачення Жавера летить шкереберть», — так характеризує свого героя Рассел Кроу.

Ще одна особливість «Знедолених» — невиправдано задовгий хронометраж, фільм триває дві з половиною години, при тому що кілька моментів можна було б подати більш компактно. А деякі арії сприймаються не як частина мюзиклу, а як окреме моновідділення грандіозного концерту.

Але як би там не було, забуття фільму Тома Хупера найближчим часом точно не загрожує. Сьогодні він — у трійці картин, що мають найбільше номінацій на «Оскар». (У «Знедолених» їх — вісім). У прокаті картина ще до української прем’єри встигла зібрати понад 300 мільйонів доларів.