Йордан для всіх

Голуби й червоний хрест

Уранці на Водохреще, після святкової служби в церкві, парафіяни ідуть хресним ходом до річки або ж ставка із запаленими «трійцями». Це трисвічники або ж просто три свічки, уквітчані пахучим зіллям і барвінком. Напередодні чоловіки випилюють у крутій кризі ополонку у вигляді хреста, а сам крижаний хрест встановлюють поряд. У Центральній та східній Україні такого хреста зазвичай поливають буряковим квасом — аби був червоний. Часом його прикрашають барвінком та сосновими гілками. Над хрестовидною ополонкою правиться молебен. Священик святить воду: тричі занурює хреста, а також запалений трисвічник до ополонки.

Під час цього йорданського богослужіння просто неба, за традицією, випускають голубів, прикрашених стрічками з кольорового паперу. Вони символізують Святий Дух, який під час хрещення зійшов iз небес на Христа в образі голуба. Також стріляють із рушниць. Сміливці купаються у крижаній воді, щоб цілий рік бути здоровими. Причому ще ніхто не жалівся на застуду після водохрещенського «моржування».

За традицією, на Водохреще молодь гуляє на льоду: катається на ковзанах, влаштовує на ковзанці каруселі.

Цього дня вітаються так: «Христос хрищається!» і відповідають: «У ріці Йордані». Співають йорданських пісень — біля церкви, а також вдома. Ватаги колядників (колядувати можна аж до Водохреща) обходять оселі, йорданськими піснями вітаючи люд зі святом.

Богоявлення і Водохреще

Свято називається Богоявленням, адже людям явився Господь у повноті: Отець, Син і Дух Святий. Так Бог явив народові свою троїчність. Друга назва свята — Хрещення Господнє. Його звершив Іван Предтеча, через це названий Хрестителем. Цього дня Спаситель всенародно розпочав своє служіння задля визволення світу.

Коли Ісусові виповнилося 30 років і настав час йому йти з наукою до людей, він із Галилеї прийшов до ріки Йордан. Там Іван Хреститель уже довгий час закликав людей покаятися і очиститися через хрещення. На запитання фарисеїв «Хто ти такий?» він відповів: «Я голос того, що кличе в пустелі: «Рівняйте дорогу Господню». Тому й названий Предтечею — це пророк, посланий проповідувати серед людей покаяння. На знак того, що вони визнають свої помилки й огріхи і просять у Бога прощення, він хрестив їх — занурював у води Йордану.

Іван, побачивши Ісуса, мовив до людей: «Оце агнець Божий, що на себе гріх світу бере!». Коли Ісус вийшов iз води, небо над ним розкрилося й Іван побачив Духа Божого, що спускався над Христом, як голуб. І голос почувся з неба: «Це — син мій улюблений, що його я вподобав». Предтеча все ж дивувався: навіщо Христос прийшов до йорданських вод — у нього ж, безгрішного, не було чого змивати. Він відмовляв його: «Чи ти приходиш до мене? Це я маю хреститися від тебе». Утім Ісус хрестився, як звичайна людина. Це було потрібно, «бо належало сповнити всю правду».

«Христос не потребував хрещення на прощення й відпущення гріхів, як люди, що приходили до Івана. Навпаки, він освятив усю природу, все створіння тим, що занурився у води, які в Старому Заповіті знаменували собою гріховну безодню», — каже настоятель церкви св. Михаїла в Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові отець Андрій Власенко. Він зазначає, що у людей хрещення не таке, яким було у Христа. Це подолання першородного гріха. Це змивання гріхів з людини. І це лише початок нашого духовного шляху.

Протоієрей Андрій Дудченко нагадує, що цього дня святкується втілення Бога. І тим, що Бог втілився, Він приносить зцілення всьому творінню. У своїй особі він оновив матерію, позбавив її тих пошко­джень і спотворень, яких надав людській природі первородний гріх Адама і Єви. Адже через гріх людини було завдано шкоди всьому творінню. «Ми бачимо, особливо в останньому столітті, як людина через гріховне, споживацьке ставлення до природи, до світу, знищує довкілля» — зазначає священик. На відміну від цього Христос, Боголюдина, приносить зцілення людині і через неї — всьому творінню. Утім не всі погоджуються прийняти цей Божий дар. «Це вже питання відповідальності, — продовжує протоієрей. — Бог не порушує свободи людини. Людина вибирає сама — на чиїй вона стороні: Бога чи самого себе — свого споживацтва, пристрастей. У ці святкові дні варто згадати про своє хрещення. Багато з нас були хрещені в такому віці, що не пам’ятають цієї події. І варто нагадувати своїй свідомості про своє християнське покликання і обітниці, які приносили ми чи наші хресні батьки за нас. Це дуже корисно. У хрещенні ми обіцяємо бути вірними Христу. І це означає, що Царство Боже може стати нашими буднями, а не очікуванням, що «колись воно настане».

Водичка–йорданичка

«Іван хрестив людей на знак покаяння, — розповідає протоієрей Андрій Дудченко. — Людина, яка занурювалася у води Йордану, визнавала свої гріхи, і вода омивала їх. Але Ісус входить у ті води, які омили перед тим тисячі людей і які символізували всю оту нашу гріховність. Бо коли вода омиває — весь бруд залишається в ній. І туди входить Христос, Він має опинитися всередині цього гріха, щоб знищити його. Сходячи у води, якими був омитий гріх людський, Він очищує їх і освячує. І приносить зцілення нам і всьому творінню».

«Церква вчить і вважає, що в час Ордану освячуються всі води, в усьому світі. Церква дуже радить всім християнам двічі на рік приносити до домівок свячену воду. Окроплювати оселі, самим пити водичку на освячення всього нашого єства і всього буття, — каже отець Андрій Власенко. — Утім голов­не наше освячення — це єднання з Христом у таїнствах церковних, у причасті. А водичку п’ємо як нагадування, як символ чистоти».

Отець розповідає, що в Греції першого числа кожного місяця церква здійснює чин водосвяття, хоч і не такий великий, як на Богоявлення. В Українській церкві святять воду на Стрітення, на Преображення, храмові свята, святять і криниці. У пам’ять про велику подію в день Хрещення Господнього священики освячують воду і в храмах, і на озерах, і на річках. За легендою, опівночі з 18 на 19 січня кожна річка стає ніби Йорданом, вода починає хвилюватися і набуває цілющих властивостей, так що здатна потім увесь рік зцілювати душевні й тілесні немочі людей.

Свячену воду на Водохреще приносять додому в посуді, заквітчаному безсмертниками або сухими васильками. Усі п’ють водичку і сідають обідати. Після обіду дівчата умиваються з посуду, в якому святили воду, — щоб завжди бути гарними.