Продавці настрою, або Де схований різдвяний дух

Розкрутка «духу Різдва»

Ще починаючи з 90–х років цінителі справжніх українських традицій прагнули на Різдво потрапити на Західну Україну, а точніше — в гості до галицької родини, аби відсвяткувати за всіма канонами. Щороку на початку січня плацкартні вагони потягів у львівському напрямку заповнював дитячий галас — школярів зі Східної та Центральної України організовано везли на особливу кількаденну екскурсію. Дітлахів поселяли у звичайних сільських сім’ях, де ті чи не вперше в житті чули про дванадцять страв та бачили солом’яного дідуха, вчили слова колядок та дізнавалися, що дівчинка з крилами у вертепі — це не фея, а ангел.

В останні роки завдяки ефектній та ефективній промо–кампанії і «народному» розголосу словосполучення «Львівське Різдво» стало брендом. Відтак і поїздки до міста Лева в цей період стали значно масовішими. Водночас цей особливий «дух Різдва» для туристів дещо змінив формат — із родинно–камерного переріс у комерціалізовані масові гуляння.

Ще з ранньої осені відомі торгові бренди послуговуються у своїх рекламних кампаніях львівськими різдвяними краєвидами та розігрують мандрівки на Різдво не куди–небудь, а до Львова. Статус «столиці Різдва» вигідно використовує і місцевий бізнес, влаштовуючи 6–8 січня під своєю егідою різноманітні тематичні фестивалі — від пивного до пампухового. З огляду на це, попит на залізничні квитки до Львова, подобові квартири, номери в готелях, ліжка в хостелах на період свят різко зростає задовго до настання зими.

Ціна пікніку просто неба

В очікуванні десятків, сотень тисяч гостей Різдвяний ярмарок у Львові розростається з року в рік і займає всю головну алею перед Оперним театром та одну з бічних вулиць на площі Ринок. Вибір краму тут, можливо, ще не такий багатий, як на найвідоміших європейських ярмарках, але для незманіженого Заходом туриста є де розгулятися.

Карпатські дерев’яні сувеніри, вовняні шкарпетки та рукавиці, вишиванки, різноманітний «хендмейд» на різдвяну тематику, розмаїття меду, а головне — на кожному кроці традиційне для таких ярмарків гаряче вино, грог та медовуха. З’явилися тут і звичні для Європи гарячі смажені ковбаски та «наші» шашлики. Такий пікнік просто зимового неба у Львові обійдеться туристові приблизно вдвічі дешевше, ніж на святкових вакаціях у Західній Європі.

Зміна різдвяного графіку

Різдвяний ярмарок працює цілий місяць. Так само не лише на новорічні свята можна відвідати виставку крижаних скульптур та покататися на відкритій ковзанці — ці платні розваги доступні аж до весни. А от спіймати чорта за хвоста, покрутити різдвяну зірку чи сфотографувати ангела, який спускається з небес, вдасться лише протягом кількох днів.

Починаючи з 6 січня центр Львова перетворюється на суцільну територію атракцій, де особливо чекають на грошовитих туристів.

Ще кілька років тому у Святвечір знайти відчинене кафе чи ресторацію у Львові було майже неможливо — адже галичани звично відзначають Різдво в родинному колі. Та й наступного дня заклади громадського харчування не надто вітали клієнтів. Тепер же львівські ресторатори забули про традиційні вихідні. Відмовившись від власного родинного затишку, вони натомість пропонують його туристам — запрошують долучитися до таїнства Святвечора з кутею та рештою обов’язкових страв у своїх закладах. Різдвяний виторг вартує цієї жертви — адже у святкові дні від клієнтів немає відбою.

«Жиди в наших вертепах завжди були жидами»

Чекають свого заробітку і колядники. Хтось переодягається в ангелів–чортів–царів лише заради розваги та щоб взяти участь у параді вертепів. А хтось — для вигоди, аби заробити на нову «мобілку» чи навчання. Колядники сповіщають «Нову радість» то в одній ресторації, то в іншій, збираючи серед туристів непогані суми.

Деякі вертепники просто обирають найзручніше місце на площі, ставлять на землю капелюха й чекають на роззяв із фотоапаратами, які раді зайвий раз обійнятися зі смертю чи чортом та послухати колядку.

У більшості львівських вертепів за «вибивання» грошей iз глядачів досі відповідають «жид» або «жидівка». На зауваження про нові вимоги толерантності й можливу образу єврейської нації ряджені лише сміються — мовляв, «традиції треба берегти, а жиди в наших вертепах завжди були жидами».

Кава «Бандерівська» і «Різдвяна пошта»

Раді кожній гривні і в одній із численних шопок у центрі міста. Найпопулярніша з них — «жива», зі справжніми акторами та тваринами. Вже кілька років її встановлює на площі Ринок відома ресторанна мережа. Тільки от перед Марією з Йосипом та трьома баранами і одним віслюком — не ясла з Ісусиком, а... коробка з дрібними купюрами.

Одразу поруч із шопкою ця ж мережа пропонує оригінальні подарункові упаковки кави — крім «Різдвяної», є ще й кава «Бандерівська». А чи відрізняється їхній вміст — це вже мало кого з туристів цікавить.

Зважають гості міста і на намет із написом «Різдвяна пошта». Тут підприємливі люди за 15 гривень відправляють обрану вами авторську листівку в будь–який кінець України.

Для тих, хто відвідує львівське Різдво щорічно, також новою розвагою став велобус, на якому, крутячи педалями, вдеся­тьох можна весело об’їхати площу Ринок.

Побачення з ангелом за 40 грн.

Після п’ятої вечора святкове середмістя набуває нових барв: вмикається ілюмінація над дерев’яними ятками, підсвічуються всі шопки та центральна ковзанка, то з одного, то з іншого кутка чути колядку — з’являється відчуття, що зараз трапиться диво.

І воно дійсно трапляється, тільки не для всіх. Той, хто готовий заплатити 40 гривень за вхід у внутрішній дворик Ратуші, може побачити, як «ангели спускаються з небес». Саме так називається півгодинна вистава–інсталяція з елементами вогняного шоу львівського театру «Воскресіння». Тут головними дійовими особами є альпіністи із крилами, котрі спускаються з даху Ратуші.

Щоб атракцію змогли побачити всі охочі, її демонстрували протягом п’яти днів по шість разів.

Не забути про суть

Уже за кілька годин перебування у центрі Львова можна сповна відчути його широко розрекламований «дух Різдва». Але в прагненні встигнути за всіма різдвяними розвагами та розмаїттям тематичних львівських ресторацій, насолоджуючись ароматом глінтвейну, шоколадно–вишневих пампухів чи товстих сардельок головне — не забути про головну суть свята — релігійну. Тобто слід зайти на святкову службу до церкви. Тим паче у львівських храмах також є що показати туристам — динамічні шопки, ті ж вертепи.

Але чи не найбільша цінність Різдва, яку завжди проповідували в Галичині, — затишок і тепло за традиційним родинним столом, — доступна тепер не всім туристам. У прагненні побачити всю львівську феєрію вони міняють домівки на готельні номери. А «дух Різдва» — він таки в хатах, а не на вулицях. Тому не виключено, що Різдво по–львівськи з часом знову змінить формат — турагенції продаватимуть проживання не в готелях, а в традиційних галицьких родинах із доплатою за участь у головній атракції — вечері з дванадцятьма стравами.