Передбачити долю

«Андрію, Андрію, я на тебе коноплі сію, дай мені знати, з ким їх буду брати», — так наші прабабусі починали ворожити на свою долю цього дня. При цьому дівчина сіяла на вулиці зерна маку, льону, коноплі чи пшениці, нагрібала у жменю зернин зі снігом та несла до хати. Коли сніг танув, рахувала їх кількість: якщо парна — бути їй у парі, а якщо непарна, то, схоже, бути їй цього року самотній.

Характер майбутнього чоловіка могла підказати… курка. Її заносили в хату, де попередньо ставили різні предмети: воду, зерно, дзеркало. Якщо курка поводилася неспокійно, кричала чи била крилами — це був поганий знак: вказувало на дражливий характер майбутнього обранця. Якщо курка йшла до води — чоловік міг «заглядати в чарку», до дзеркала — красенем або лінивим. Добрим знаком вважалася розважлива поведінка курки та її спокійна увага до зерна.

Увечері дівчата ходили слухати під вікнами, загадуючи при цьому на своє майбутнє, або питали першого зустрічного чоловіка, як його звати. Вважалося, що так можна було передбачити ім’я майбутнього чоловіка. Хлопці, як знали про такий спосіб ворожіння, часто жартували над дівчатами, називаючись чудними іменами: Павсікакій, Кацапій, Дормидонт та іншими.

Також вважалося, що на Андрія може наснитися наречений. Особливо символічним було розділити уві сні з хлопцем хліб або попросити його перевести дівчину через місток.

Ще у язичницькі часи наприкінці осені — на початку зими молодь проводила веселі свята­вечорниці, під час яких хлопці та дівчата залицялися один до одного. З приходом християнства ці святкування припадали на піст та вважалися гріхом. І все ж у народній традиції особливий статус залишився за двома святами, які припадають на передріздвяний піст: Катерини (7 грудня) та Андрія (13 грудня). І якщо день святої Катерини вважався днем дівочих ворожінь, то на Андрія влаштовували вечорниці з жартівливими конкурсами та частуваннями з пісних страв, а хлопці цього вечора мали змогу безкарно бешкетувати. Так, юнаки могли зняти ворота на подвір’ї тих батьків, які не дозволяли своїм дочкам зустрічатися з хлопцями чи не пускали «на вулицю погуляти». Жадібні чи недобрі господарі могли знайти свого воза на даху своєї хати. Сердитися чи карати за ці витівки вважалося ознакою поганого тону.

Сьогодні ці традиції вже відійшли у минуле, і взяти участь у справжніх вечорницях можна лише у колективах, які займаються фольклорними реконструкціями. Проте цікавість молоді до ворожінь та спроби передбачити свою долю є досі актуальними, як і століття тому, тож дівчата досі ворожать.

ДОВІДКА «УМ»

День святого Андрія Первозваного православні християни відзначають13 грудня

Рибалка Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Саме він привів до Спасителя свого рідного брата — святого апостола Петра.

За церковними легендами, Андрій Первозваний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів установив хрест. Літописець Нестор оповідає, що Андрій пророкував: «Бачите гори ці, — сказав апостол своїм учням, — на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено». Свою апостольську працю закінчив святий Андрій мученицькою смертю на хресті в місті Патраї.

Покровителем і засновником західної християнської церкви вважається апостол Петро, а східної, грецької — Андрій.