Новий містобудівний закон зробив ведмежу послугу Львову, центральну частину якого внесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. За законодавчими нормами, що почали діяти з минулого року, дозволи на забудову видають у Києві, мало зважаючи на те, що новобуд «втручається» в історичну архітектуру.

На творах цього культового автора виросло не одне покоління читачів, а постмодернізм у його особі здобув надійну прописку в періодичній таблиці літературних жанрів. Цитати з його романів розійшлися в народ, п’єси за його оповіданнями з успіхом ідуть у московських театрах, режисери знімають фільми, і навіть те, що премії при цьому отримують інші, а не живий класик постмодернізму Віктор Пелєвін, — так само свідчить про стратегічну спрямованість творчості цього найзагадковішого письменника сучасної російської літератури. Ну, тобто про його вічну актуальність.

Актор Театру імені Лесі Українки Давид Бабаєв не любить круглих дат та інших інформаційних приводів, які «загрожують» посиленою увагою до його скромної персони. Шістдесятирічний ювілей його примусив відзначити виставою «Школа скандалу» художній керівник Російської драми Михайло Рєзнікович, у наказовому порядку поставивши цей спектакль на один із літніх понеділків. «Та хто прийде? — опирався тоді Бабаєв. — Спека, народ уже роз’їхався з міста». А коли вийшов на сцену і побачив переповнений партер, проходи, заставлені додатковими стільцями, сотні людей, які хотіли його привітати, — зрозумів, що такі «датські» вистави іноді справді потрібні.

Ювiлейнi сорок років на сцені Бабаєв святкувати не планує. (Втім хто знає, що думає стосовно цього Рєзнікович...) Але однозначно цей ювілей — гарний привід для розмови про акторську професію, її плюси та мінуси, ілюзії, розчарування...