Люди — наше все

Міністерство охорони здоров’я розробило законопроект, згідно з яким запроваджується «презумпція згоди» на трансплантацію органів померлих. Це означає, що якщо громадянин не написав відмови від донорства, після смерті його органи можуть бути віддані людині, яка потребує пересадки. Поки що в Україні діє закон, за яким трансплантація органів загиблого дозволяється лише зі згоди його родичів або у випадку, якщо людина ще за життя написала заяву–дозвіл.

Звісно, новий закон покликаний допомогти тим українцям, які стоять у черзі на трансплантацію органу. Як повідомив головний трансплантолог МОЗ Олександр Никоненко, на сьогодні українські лікарі роблять лише 1 відсоток від необхідних операцій. Минулого року 86 пацієнтам пересадили нирки винятково завдяки донорству їхнiх родичів. Пересадку печінки вдалося зробити лише 14 хворим, і тільки одному — серця. Тим часом, за словами пана Никоненка, щорічно трансплантації нирки потребують більше 2 тисяч людей, печінки — близько тисячі українцiв, серця — 500–700.

У разі прийняття закону всі люди, які не згодні стати донорами органів після смерті, мають написати заяву (форму поки не уточнено) і віднести в поліклініку за місцем проживання або відправити відмову електронною поштою Держслужбі з трансплантації. Це відомство створить єдиний реєстр відмовників, а також контролюватиме роботи iз забору органів і пошук потенційних донорів.

Народний депутат, секретар Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Лілія Григорович, медик за фахом, в інтерв’ю «Німецькій хвилі» розповіла, що в Україні, на жаль, практично нічого не було зроблено для популяризації добровільного донорства. На її думку, закликати людину безкоштовно віддати нирку чи, скажімо, частину шкірного покрову (продавати свої органи заборонено через передбачену кримінальну відповідальність за торгівлю людськими органами) можна з допомогою соціальної реклами.

Медики, які на правах анонімності прокоментували «УМ» законопроект, що перебуває в розробці, наголошують на тому, що органи, придатні до трансплантації, мають бути взяті не лише у здорової і бажано молодої людини, а ще й у щойно померлої. За їхніми даними, час життя донорського органа вираховується кількома годинами: серце придатне для пересадки протягом трьох годин пiсля смерті людини, нирки можна вилучати лише при працюючому серці, печінка «живе» близько 12 годин, за цей час її мають пересадити пацієнту.

Це викликає побоювання, що в умовах розгулу криміналітету простих українців можуть вбивати заради вилучення в них органів. Таким чином «презумпція згоди» сприятиме розвитку чорного ринку трансплантології, відповідно збільшиться кількість зниклих безвісти, юних самогубць та померлих у реанімації чи на операційному столі. Найбільш незахищеними у цьому випадку будуть діти з неблагополучних родин, вихідці з інтернатів, бідняки, які лікуватимуться у нечесних на руку лікарів.