Майстер і Буча. Літературознавчий есей
Про те, чому «Майстер і Маргарита» не є великим романом — і чому це не лише літературне питання >>
Видавництво Івана Малковича готує до друку шокуючу книгу під назвою «Красный апокалипсис: сквозь голодомор и раскулачивание» Дмитра Гойченка. Це буде перша книга «А–БА–БИ–ГА–ЛА–МА–ГИ» російською мовою.
«В Україні вже вийшло друком чимало розвідок про Голодомор. Але ця тема настільки важка, що такі книжки вже майже не читають, — розповідає «УМ» Іван Малкович, директор«А–БА–БИ–ГА–ЛА–МА–ГИ». — Свідчення Гойченка просто приголомшують, проте й вони ризикують загубитися серед інших подібних видань. У Росії ця книжка вийшла мізерним накладом, тому її укладачі теж підтримали наш план — друкувати роботу мовою оригіналу. Тим паче що хочеться, щоб цю книжку прочитали передовсім ті, хто так чи інак ще причетний до тієї трагедії, хто ще й досі зманює людей у той комуністичний рай (українською вони, як правило, не читають принципово). Тому було вирішено як виняток видати книжку російською мовою. До слова, цю ідею свого часу подав мені Євген Сверстюк. Я розраховував на те, що всі напишуть: «Малкович видав книжку російською мовою! Караул!.. — і про книжку відразу заговорять». Так воно, як бачите, й сталося — книжка вийде лише наприкінці листопада, а про неї вже говорять. Хочу однак підкреслити, що це єдиний виняток, адже «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА» в найближчі 10—20 років точно не має наміру друкувати в Україні російськомовні книжки».
Унікальність твору полягає у оповідачі — Гойченко належав до партійно–радянської номенклатури та володів інформацією про стан справ у південно–східних областях України (Одеса, Київ та Київщина). «Поступово прозріваючи, Гойченко напружено вдивлявся і аналізував усе побачене й пережите. Це зробило його мемуари справжньою енциклопедією трагічного українського буття епохи Голодомору», — зазначено в анотації до майбутньої книги.
Рукописи Дмитра Гойченка було виявлено випадково у 1994 році в еміґрантському архіві Сан–Франциско (США). Ось що пише науковець та письменник Євген Зудилов,котрий знайшов рукопис: «Я напоровся на кілька папок, перев’язаних шнурками. Усередині виявились пожовклі сторінки, що майже розсипались, вкриті нерівним почерком. Прочитавши кілька сторінок, я забув, де перебуваю і який зараз рік. Написані щиро і просто, ці рукописи вирвали мене з цього часу і перенесли в початок ХХ століття. Я зрозумів, що в руках у мене знаходиться унікальний документ епохи — спогади очевидця, які якимось дивом збереглися до нашого часу».
Писав колишній прибічник радянського режиму впродовж 1940—50–х років, послуговуючись власними рукописами, які дивом виніс із тюрми. Рукописи вперше було опубліковано в 2006 році у Всеросійській мемуарній бібліотеці видавництвава «Русский путь» з ґрунтовною післямовою та коментарями Павла Проценка. «На відміну від художніх творів Барки чи Багряного, в історичній мемуарній літературі практично не збереглося настільки детальних, як у цій книзі, описів людиноненависницького комуністичного режиму», — зазначають у видавництві «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА».
Про те, чому «Майстер і Маргарита» не є великим романом — і чому це не лише літературне питання >>
Хоч особисто й не знайомий з Віталієм Запекою, ризикну припустити: це людина із на заздрість високою планкою оптимізму. >>
Національна опера України на початку червня збирає глядачів на особливу подію. >>
У Києві проходитиме 23 Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. >>
Серед понад 240 дуже-дуже важливих і потрібних подій XIV Книжкового Арсеналу в Києві все ж було дві, які по-особливому вирізнялися. >>
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>