Картопля для панів міністрів

«Підходьте, не минайте! Картопля відбірна, без нітратів! Лише 70 копійок. Все одно згниє», — закликали в середу під Кабміном перехожих фермери з рівненського Полісся. Селяни з Дубровиччини та Рокитнівщини привезли під стіни уряду вирощену відбірну картоплю, яку неспроможні продати самі. Символічні 70 коп., які селяни просили за свій товар, не випадкові — саме 0,7–1,2 грн. пропонували цього року гуртовики за поліську бараболю. І це при тому, що, за оцінкою спеціалістів з Української асоціації виробників картоплі, цьогорічний урожай через липневу посуху в центральних районах може бути навіть менший, як у 2010–му. Але тоді за кілограм картоплі давали 3,5–4 грн.

Власне, це цінове свавілля гуртовиків і змусило фермерів шукати підтримки в урядовців. 98% поліської картоплі вирощують підсобні господарства та дрібні фермери. Великих картоплесховищ, про які минулого року говорив міністр АПК Микола Присяжнюк, тут немає, тому люди змушені або збувати врожай за безцінь, або відмовлятися від нього — просто переорати поле дешевше, ніж копати бараболю.

Селяни кажуть, що для мінімальної рентабельності картоплі закупівельна ціна має бути не менше 2 грн. за кілограм. А ще овоч має увійти до переліку продуктів, ціни на які регулюються Законом «Про державну підтримку сільського господарства», а в районах мають з’явитися сучасні картоплесховища. Саме такі вимоги висунули селяни у зверненні, переданому до Кабміну.

Із мітингувальниками зу­стрівся заступник директора Департаменту економічного розвитку й аграрного ринку МінАПК Сергій Петренко, який пообіцяв детально вивчити звернення. Сам він єдиний вихід із ситуації бачить у створенні кооперативів зі збуту продукції, які дозволять планувати урожай і скуповувати лишки в населення. «А що ж тут наплануєш! — обурюється фермер із села Борове на Рокитнівщині Іван Боюка. — Садиш, думаєш одне, а виходить інше. Нам пропонують все створювати на власні гроші, усі ризики брати на себе, але без підтримки з боку держави ти швидко вилетиш у трубу».

«Картопля на Поліссі, як і колись льон, — це стратегічний продукт, адже на місцевих піщаних ґрунтах лише ці дві культури можуть давати добрі врожаї. Тому це питання не стільки економічне, скільки соціальне, — говорить один з організаторів акції Василь Яніцький. — Льон ми вже практично втратили — його відродження обійдеться державі в десятки разів дорожче, ніж коштувало б збереження галузі. Без державної підтримки це ж може чекати й картоплю. А це означатиме крах поліського дрібного сільгоспвиробника».

На завершення акції її учасники передали торбинку поліської картоплі для міністра АПК, щоб той переконався, що на вигляд наша бульба нічим не поступається єгипетській чи польській, на смак — тим паче. А решту привезеної бараболі (близько 200 кг) було передано Київському притулку для сиріт. На Поліссі ж лишилися іще сотні тонн «другого хліба», які, якщо не буде збуту, навесні опиняться на звалищі.