Відверта загадковість

Арт–центр Якова Гретера до 18 листопада перетворився на монохромний простір, наповнений ідеями та образами французького фотографа Еріка Марріана. Киянам представляють його всесвітньо відомий «Білий квадрат» — серію чорно–білих світлин у жанрі «ню», працювати над якою митець розпочав ще з 2005 року.

У творчому доробку фотохудожника є репортажні знімки, фотопортрети жінок, часто овіяні меланхолійним настроєм... Світлини ж «Білого квадрата» вирізняються оригінальністю, майстерним поєднанням форми та змісту. Фотографії приваблюють мінімалізмом, граційністю ліній. Архітектор за освітою, Ерік Марріан витончено «спроектував» людське тіло, дозволив собі погратися з його формою, утворивши різні геометричні фігури. Художня цінність «Білого квадрата» — у довершеному поєднанні елементів композиції кожного знімка: кольору, ліній, вигинів тіла.

Хоча спершу увагу привертає формалізм світлин, усе ж серія не позбавлена змісту. На густо–чорному тлі, що розуміється як порожнеча, представлене сліпучо–біле оголене жіноче тіло. На деяких фото осяйність світла заповнює простір, залишаючи пітьмі лише тонку щілину. Часом, як в «Етюді № 79», темнота превалює над світлом: порожнеча підкорює собі тіло, що, набувши форми зародка, виглядає зовсім беззахисним. Митець також не забув про те, що в кожній жінці має бути загадка, тож фото делікатно відхиляють завісу над окремими частинами тіла моделі, при цьому не відкривають споглядачеві її обличчя.

Фотографа, який працює з оголеним тілом, переслідує ризик переходу тонкої межі, що пролягає між естетичною інтимністю та вульгарністю. Світлини Еріка Марріана демонструють, що цей нюанс він відчуває дуже точно, не дозволяючи зайвого. Він не просто показує красу жіночого тіла, а грається з його формою, чим робить крок в історію фотографії. Тут, до прикладу, можна пригадати творчість Ервіна Блюменфельда, чи Едварда Вестона, деяким знімкам якого також властива анонімність моделі. Таким чином, сам факт оголеності відходить на другий план, і знімки позбавляються тієї відвертості, котру бачимо, наприклад, у деяких фотографіях Хельмута Ньютона, шоку — у Яна Саудека. «Головна ідея цієї серії — показати можливість асексуальності оголеного жіночого тіла на фотографії. Тіло має свою красу, але в цьому разі не повинно викликати сексуальних почуттів», — говорить Ерік Марріан. Поціновувачам мистецтва фотографії «Білий квадрат» відкриває світ краси, грації та дає привід пофілософствувати над місцем світлого прекрасного в темній порожнечі буття.