Кожному виборцю — по труні!

Пряма чи опосередкована купівля голосів виборців — ганебна, але поширена практика. Хоча форми й засоби такого підкупу різняться від країни до країни. У більш розвинених електорат задобрюють, роздаючи значки, ручки, блокноти та іншу продукцію з символікою партії чи кандидата, частуючи громадян безкоштовними напоями та їжею під час мітингів тощо. У Польщі в період становлення демократії на початку 1990–х років охочі потрапити до Сейму роздавали виборцям пайки з ковбасою. Країна вже давно пішла вперед і кандидати більше до такого не опускаються, але термін «виборча ковбаса» міцно вкорінився в польському лексиконі. В Україні називною стала «виборча гречка». А от у Гондурасі учасники виборчої кампанії жваво роздають громадянам… дармові труни.

Такий спосіб схилити на свій бік виборців видається дивним лише на перший погляд. Адже більшість мешканців цієї країни Латинської Америки просто неспроможна організувати гідні похорони для своїх близьких. Гондурас є не лише однією з найбідніших, а й однією з найбільш криміналізованих держав світу. Щотижня у війні банд гине в середньому 136 осіб. Вулиці гондураської столиці Тегусігальпи після заходу сонця стають безлюдними, а потім впродовж ночі незмінно заповнюються морги. Влада забороняє видавати родинам тіла загиблих, якщо вони не доставлять до моргу труну. Якщо на її придбання немає коштів — померлих ховають у братських могилах. Тому «шарові» домовини від кандидатів користуються неабиякою популярністю.

Як повідомляє «Ассошіейтед пресс», першими до такого вдалого виборчого ходу додумалися троє політиків правлячої в Гондурасі Національної партії, двоє з яких наступного року будуть переобиратися до Конгресу, місцевого парламенту, а третій — теперішній мер столиці Рікардо Альварес — змагатиметься за посаду президента країни. Роздачу трун населенню вони називають гуманітарною допомогою й запевняють, що нічого спільного з корупцією вона не має. Хоча активісти громадських організацій, які відстежують виборчий процес, вважають інакше. До слова, кошти на «гуманітарну допомогу» політики беруть не з власної кишені, а з державного бюджету.

Середня зарплата в Гондурасі — близько 300 доларів на місяць. А більш–менш пристойний похорон тягне на тисячу, причому приблизно п’яту частину цієї суми становить саме вартість труни. Станом на сьогодні виборцям роздано вже 5 тисяч трун, а на наступний рік спритні кандидати вибили з бюджету ще 230 тисяч доларів, аби до виборів якомога ближче наблизитися до реалізації гасла «Кожному виборцю — по домовині».