«Львівська політехніка» вшановує сумні роковини розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох (Медвежогірський район Республіки Карелія). Участь у ювілейній академії візьмуть представники міської та обласної влади, а також української діаспори з Карелії. Саме в урочищі Сандармох на початку листопада 1937 року були розстріляні Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний і багато інших видатних українців. Проте місця масових розстрілів почали вивчати лише в 1997 році під керівництвом дослідника Юрія Дмитрієва та представника товариства «Меморіал» Веніамина Іофе.
Було знайдено 360 розстрільних ям. Тепер в урочищі ведеться робота з перетворення його на історично–меморіальне кладовище. У 2005 році на місці страшних розстрілів було встановлено Козацький Хрест «Убієнним синам України». Нині ж до міста Лева вперше приїхали сам дослідник, редактор Карельської республіканської «Книги пам’яті» жертв політичних репресій і секретар комісії з реабілітації жертв політичних репресій Юрій Дмитрієв та директор краєзнавчого музею міста Медвежегорська Сергій Колтирін. Також на роковини завітала почесна голова правління Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина», з яким інститут плідно співпрацює, Лариса Скрипникова.
«Перший мітинг–реквієм ми провели ще в 1997 році — коли по національному радіо було оголошено про виявлення місця поховання розстріляних українців в урочищі Сандармох, — каже «УМ» Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків iз діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». — Проводячи академію, ми звертаємося до молодого покоління, аби історична пам’ять молодих людей завжди жила. Коли я взяла списки тих українців, які були розстріляні, навіть не поховані, а просто закидані землею, то вжахнулася. Це були соловецькі в’язні 1937 року. Мене дуже вразило те, що, крім видатних постатей, там була наша інтелігенція — агрономи, інженери, аспіранти, наукові працівники... Географія їхніх місць народження — надзвичайно широка. Це міста, містечка та села по всій Україні.
Друге, що вражає, — вік людей, які були вбиті. Було дуже багато молоді віком від 22 до 32 років. Багато молодих жінок у розквіті сил. Коли я побувала у тих краях і побачила місцевий клімат, стало страшно. Я уявила, через яке приниження пройшли наші молоді українки, яких взимку, в мороз, роздягали догола і розстрілювали...»