Гра на здоров’ї

Без сумніву, футбольна індустрія, в якій крутяться величезні гроші, може жити за власними правилами та законами. Однак, здається, існують питання, в яких футбольні функціонери повинні бути солідарними з «курсом», який сповідують в інших, не менш популярних, ігрових видах спорту.

Головна цінність — мозок

Йдеться про здоров’я футболістів, яке чомусь мало цікавить відповідні інстанції. Здавалося, що у футболі це питання мало б стояти так само гостро, як у не менш популярних проектах — НБА, НХЛ, НФЛ чи професіональному боксі. Скажімо, в НФЛ не пошкодували 30 млн. доларів для інституту здоров’я США, який глибоко вивчатиме «професійні хвороби» американських футболістів, що пов’язані з частим травмуванням голови. Не менш бережливе ставлення до мозку своїх спортсменів проявляють і в найсильнішій хокейній лізі світу. Тут уже давно існує «гласна» вказівка суворо карати хокеїстів, котрі проводять силові прийоми «в голову».

А от у спорті номер один склалася протилежна ситуація. Нині футбол, який, згідно з правилами, є практично безконтактним видом спорту (на першому занятті тренер каже, що контакт дозволяється лише плече в плече), став найбільш небезпечним видом. У питаннях «навмисного» травматизму «король спорту» переплюнув і силовий хокей, і, можливо, навіть деякі бойові єдиноборства.

Кров на обличчі Руслана Ротаня, яка з’явилася минулого вівторка після верхової боротьби з використанням ліктів Стівеном Джеррардом, арбітр матчу Джанер Чакир оцінив «черговою» жовтою карткою. Хоча в хокеї до «першої крові» ставляться значно серйозніше.

«З’явилися після зіткнення хокеїстів червоні округлі плями на льоду — і суворий вирок, десятихвилинний штраф хуліганові гарантований.

Живі та здорові

Дивним виглядало й рішення Англійської федерації, яка в 2006 році назвала ігровим епізодом інцидент, у якому гравець «Редінга» Стівен Хант коліном проломив череп голкіперу «Челсі» Петеру Чеху. «Ситуація з травмою Чеха — ганьба. Я впевнений, що зіткнення відбулося не випадково», — гнівався тодішній наставник «аристо­кратів» Моуріньйо.

Лише триматчевою дис­кваліфікацією покарали костолома із «Бермінгема» Мартіна Тейлора, котрий у 2008 році ледь не залишив калікою нинішнього гравця «Шахтаря» Едуардо, практично повністю, без перебільшення, відірвавши йому ступню. «За нашою інформацією, порушення правил мало ігровий характер», — відзвітували в дисциплінарному органі. «Я вважаю, що цей хлопець більше ніколи не повинен грати у футбол. Я взагалі не розумію, що він робить на полі?» — обурювався керманич «Арсеналу» Арсен Венгер, попередній наставник хорватського форварда.

Що цікаво, не менш дивною виглядає і клубна політика щодо окремих травм, таких як, скажімо, струс мозку. У професіональному боксі, до слова, після нокауту (падіння з втратою свідомості) рефері без будь–яких вагань зупиняє бій, хоч би як не протестував боксер.

Натомість футбольні лікарі майже в ідентичних епізодах, коли футболіст після травми голови як підкошений падає на поле, дозволяють йому повернутися в гру.

Добре, якщо гравець усвідомлює важкість стану й уже за кілька хвилин просить заміну. Так у нещодавньому півфінальному матчі ЛЧ зробив захисник «Барселони» Піке. Повернувшись на поле після зіткнення зi своїм голкіпером, через сiм хвилин Жерара замінив інший футболіст.

А буває так, що «в тумані», на автопілоті футболістам доводиться грати до фінального свистка, ризикуючи завдати своєму здоров’ю ще більшої шкоди. «Не пам’ятаю, що точно відбулося, — говорив після матчу першого туру цьогорічної Прімери кіпер «Реала» Ікер Касільяс. — Вийшов на м’яч, а в результаті зіштовхнувся з Пепе. Коли прийшов до свідомості, не зовсім розумів, що відбувається». У такому ж стані, як і Касільяс, у 2006 році догравав свій дебютний поєдинок у Лізі чемпіонів проти «Реала» і Олександр Рибка, коли побував у нокауті після зіткнення з Серхіо Рамосом.

Відверто кажучи, подібна ситуація просто дивує. Сумнівно, що власникам клубів, котрі викидають шалені гроші на придбання та утримання футболістів, захочеться через подібні проколи відповідних служб «втрачати» своїх «зірок», вартість деяких із них сягає 200 млн. доларів. Здається, ФІФА та УЄФА буде не зайвим нарешті виробити чіткі «штраф–листи» для «грубіянів» та алгоритми медичної допомоги потерпілим у разі «футбольних інцидентів». Уболівальникам потрібні живі та здорові футболісти.