Незважаючи на те, що від виходу на екран останньої частини фільму про пригоди Джейсона Борна минуло п’ять років, інтерес до його персони не вщухає й дотепер. Тому коли в прокаті з’явився «Спадок Борна» (реж. Тоні Гілрой), більшість пішла в кінотеатри з надією побачити саме цього героя. Він там є. Але лише як спогад. Бо головна роль у стрічці перепала новому персонажеві — Аарону Кроссу (Джеремі Реннер), супербійцю, причетному до структури, що виховала Борна та інших убивць. Це кіно — початок нової історії і нових пригод.
За сюжетом, Крос — це агент одного з проектів ЦРУ. Через невдачі й проблеми з Борном уряд вирішує прикрити проект і прибрати всіх свідків, зокрема й Аарона, і науковця Марту Шерінг (Рейчел Вайс). Щоб урятуватися, ці двоє об’єднуються.
Багато хто боявся, що після блискучого, логічного завершення трилогії новий фільм лише зруйнує враження від загалом усієї франшизи. Сам Метт Деймон (який грає Борна у оригінальній серії) це напевно розумів. Хоча, за офіційною версією, його відмова від участі в четвертому фільмі була обумовлена зміною режисера: Метт не хотів зніматися у фільмі без участі Пола Грінграсса (режисера фільмів «Перевага Борна» і «Ультиматум Борна»).
Утім і без Деймона фільм має сильні сторони. Тріо головних акторів чудово впоралося із завданням, навіть Едварт Нортон, що постає у доволі шаблонній ролі. На жаль, підкачали екшн–сцени. Творці фільму намагались максимально скопіювати стиль перших частин, але у них не вийшло із–за занадто швидкого монтажу. Тому сцени погоні доволі складно сприймати. Хоча треба відзначити сутичку з вовком, коли головний герой тікає від переслідувачів, або криваву та напружену сцену стрілянини в лабораторії Марти Шерінг.
Голлівуд продовжує робити сіквели та рімейки улюблених історій. Далеко не завжди в них виходить щось путнє. У даному випадку — якщо дивитися на касові збори — творці стрічки не промахнулися: при бюджеті в 125 млн. доларів лише за перші три місяці світового прокату зібрано касу майже в 160 мільйонів. Чи не найпалкішими прихильниками «оновленого» Борна виявилися росіяни — за тиждень вони виклали на перегляд стрічки понад 3 млн. доларів.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
