Напередодні нового навчального року в батьків першокласників вистачає звичних для такого відповідального моменту клопотів та хвилювань. Той же форс–мажор, про який мамам і татусям першачків Кременчуцької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів оголосили за лічені дні до Першовересня, буквально приголомшив їх. Ще б пак! Ішлося ж про те, що замість запланованих раніше двох класів з українською мовою навчання буде тільки один. І ще один російськомовний. Такий паритет не влаштовував не лише за мовною ознакою. Обіцяли ж їм два повноцінних «українських» класи з належними умовами для навчання. Водночас батьки згадували: при наборі саме в такі класи записали 44 дитини. Отже, в кожному з них щодня сідатимуть за парти більше двадцяти школяриків. За умов, коли навантаження на них збільшується (згадаймо хоча б про «помолодшання» такого непростого навчального предмета, як іноземна мова), а програми ускладнюються, таке кількісне наповнення видавалося ледь не оптимальним для звичайної школи варіантом. Однак тепер батькам пропонували зовсім інше...

Як би нинішні можновладці не агітували за «язик», більшість українців хочуть досконало знати рідну мову. Читачка «України молодої» М. Єпішева з Донецька попросила розібратися з деякими складнощами вживання слів. На її запитання ми попросили відповісти Анатолія Капелюшного, кандидата філологічних наук, доцента кафедри мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка.