Без Юлі та Юри

Від сьогодні ЦВК уже не приймає документи для реєстрації кандидатів у депутати на виборах до Верховної Ради. Станом на вчора для участі в перегонах подали документи 17 політичних партій (за партійними списками реєструвалося близько 1,5 тисячі кандидатів), ще понад 2 тисячі кандидатів змагатимуться за мандат депутата в мажоритарних округах.

Серед них однозначно не буде екс–Прем’єра Юлії Тимошенко та екс–глави МВС Юрія Луценка. Минулої суботи Київський апеляційний адміністративний суд не задовольнив скаргу об’єднаної опозиції щодо відміни постанови ЦВК, якою обом відомим засудженим відмовили в реєстрації на перегони–2012. Нагадаємо, що тиждень тому ЦВК не стала реєструвати кандидатури Тимошенко (№1 у списку «Батьківщини») та Луценка (№5) через наявність у них судимості.

Такою ж мотивацією послуговувалася й Феміда: законодавство не дозволяє реєстрацію кандидатами в народні депутати осіб, які мають на час реєстрації непогашену судимість. Опозиційні нардепи, звісно ж, зустріли таке рішення вигуками: «Ганьба!». До того ж планували оскаржити це рішення суду у Вищому адміністративному суді ще вчора. Один iз лідерів «Батьківщини», Олександр Турчинов, вірить, що в цьому питанні «вони дійдуть до Європейського суду, а наші побратими Юлія Тимошенко і Юрій Луценко... знову будуть обрані до Верховної Ради».

Аргументація опозиції: відмова ЦВК реєструвати Ледi Ю та «помаранчевого термінатора» є незаконною. На думку нардепа та екс–члена ЦВК Руслана Князевича, яку він виклав у суді, між поняттями «бути обраним» і «обиратися» існує величезна правова прірва. Мовляв, згідно з Конституцією, не може бути обраною депутатом особа, яка має на момент обрання непогашені або не скасовані судимості. Але, за логікою БЮТівців, зареєструвати судиму особу нібито можна.

Зауважимо, що в цьому питанні об’єднана опозиція дещо лукавить і навіть використовує подвійні стандарти. Адже під час парламентських виборів–2006 Центрвиборчком активно послуговувався базами даних МВС щодо наявності судимостей в осіб iз кiлькостi поданих на реєстрацію. Нагадаємо, що МВС тоді очолював саме Юрій Луценко, який навіть винайшов власне визначення для судимих кандидатів — «Блок СІЗО». А в пресі підготовлені міністерством для ЦВК дані щодо перевірки кандидатів охрестили «списками Луценка».

Тоді, у 2006 році, Юрій Віталійович знайшов у списках різних блоків та партій десяток судимих (ще більше обвинувачуваних i підозрюваних). І ЦВК одразу одним iз них відмовила у реєстрації, а тим, кого випадково зареєструвала, цю саму реєстрацію скасувала. На численних прес–конференціях Юрій Віталійович критикував ЦВК за помилки й одночасно обіцяв допомогу у виявленні нових судимих кандидатів.

Нині ж де–юре судимість має він сам (і тут не важливо, чи справедливо вона отримана, чи ні — Європейський суд iз прав людини у поміч! — Авт.). Відтак і Руслан Князевич, який саме у 2006 році був членом ЦВК, і саме під час тих вибо­рів став нардепом, мав би знати ці очевидні речі щодо реєстрації та судимостей.

ДО РЕЧІ

Центральна виборча комісія зареєструвала 150 кандидатів у депутати Верховної Ради, висунутих партією «Україна — Вперед!» за загальнодержавним багатомандатним округом. При цьому ЦВК зареєструвала і футболіста Андрія Шевченка, щодо кандидатури якого висловлювали сумніви на предмет відповідності законодавству. Мовляв, кандидат не проживав на території України впродовж останніх п’яти років. Утім ЦВК визнала, що встановити строк проживання кандидатів доволі проблематично.