Замість відпочинку на сонячних берегах Болгарії — букет кишкових розладів. Українські відпочивальники, які наприкінці липня повернулися з цієї країни, не стримують емоцій: про те, що у морі побутує кишкова паличка, чимало сімей з дітьми дізналися або безпосередньо в тамтешніх лікарнях, або з місцевих засобів масової інформації. «Перехворіли практично всі українці, які відпочивали разом із нами. Щоправда, в деяких сім’ях захворіли лише діти. Дорослим переносити недугу було легше — після декількох таблеток температура знизилася. А ось у Роксоланки температура трималася три дні й супроводжувалася безперервним блюванням і діареєю — повне зневоднення організму. Після чого ми звернулися в місцеву лікарню», — розповів «УМ» Андрій, який щороку надає перевагу відпочинку саме в Болгарії.

Незважаючи на кризу, кількість українців, які їдуть за кордон по роботі чи на відпочинок, з року в рік зростає на 10—15 відсотків, розповів учора на прес–конференції науковий директор Інституту Євро–Атлантичного співробітництва Олександр Сушко. Найпростіше оформити туристичну візу, особливо якщо клієнт користується послугою турфірми. Варто лише запам’ятати, що планувати таку поїздку слід як мінімум за півтора–два місяці.

Удруге за останні кілька тижнів на приборкання «червоного півня» на крутосхилах Ялтинського гірсько–лісового заповідника змушені підніматися місцеві вогнеборці, лісники, бійці Внутрішніх військ МВС і матроси з’єднання берегової оборони Міноборони. Усі вони — близько 400 осіб — третій день поспіль гасять вогонь на горі Лопата, що на межі Ялтинського й Алуштинського заповідників. Ще 30 липня там зайнялися лісова підстилка і чагарники. Спочатку займання сталося на площі два гектари, а згодом поривчатий вітер до 20 метрів за секунду поширив вогонь уже на вісім гектарів.

Спочатку пожежа спалахнула на території одного з аграрних господарств біля села Таврійське Голопристанського району Херсонської області. Вогонь швидко перекинувся на лісові угіддя і знищив близько 100 гектарів лісу. Пізніше займання сталося на території Гладківського і Збур’ївського лісництв біля села Великі Копані. Загалом вогонь знищив близько 500 га лісу. Як розповіли «УМ» у прес–службі територіального відділення МНС у Херсонській області, причиною обох пожеж стала недбалість найманих трактористів, які підпалили стерню на полі.

Два з половиною роки позбавлення волі умовно, з відстрочкою на один рік — такий вердикт відомому не лише у севастопольських і кримських проросійських колах Володимиру Тюніну виніс Центральний районний суд Сімферополя. До слова, чотири роки тому Тюнін отримав орден святого Олександра Невського 1–го ступеня з рук тодішнього спікера російської Держ­думи «за заслуги і особистий внесок у зміцнення Держави російської».

До початку виборчої кампанії у Верховну Раду на центральній площі Черкас — Соборній, де традиційно відбуваються мітинги, облаштували шкільний ярмарок. Досі тут протестувала проти мовного закону опозиція, але правоохоронці виштовхали її геть.

Україна експортує військову техніку переважно в країни Південно–Східної Азії й частково африканські регіони. У Європу ж ми продаємо зброї найменше. Також суттєво зменшився експорт у Росію. В цілому Україна є однією з багатьох держав, яка виступає на світовому ринку озброєння, не йдучи за тенденцією переозброєння власної армії, а орієнтується, в першу чергу, на ринок та його головні пріоритети, розповів учора на прес–конференції з цього приводу директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. «Така тенденція України на світовому ринку зброї дуже відрізняє її, скажімо, від Польщі чи Туреччини — країн, які активно будують свою оборонну промисловість, маючи основним пріоритетом озброєння. Найбільш успішними у сфері розробки військової техніки та її елементів переважно є недержавні підприємства. Серед державних варто відзначити лише підприємство «Антонов», «Зоря»–«Машпроект» та конструкторське бюро «Луч», — каже експерт.

Пані Ірина померла після довгої і тяжкої хвороби на 72–му році життя. Ірина Стасів–Калинець у грудні 1971 року стала одним з членів створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої. Вже у січні наступного року її засудили до шести років таборів суворого режиму й трьох років заслання. Покарання відбувала в Читинській області разом iз чоловіком, який через півроку після винесення вироку дружині також був засуджений. Із 1987 року пані Ірина була активною львівською громадською діячкою, у 1990–му її обрали депутатом першого скликання Верховної Ради України в Миколаївському окрузі Львівської області.