За два дні роботи 4–ї сесії Курултаю — національного з’їзду кримськотатарського народу, що минулими вихідними проходив у Сімферополі, його депутати оста­точно так і не визначилися зі стратегію й тактикою своїх дій на майбутніх виборах до Верховної Ради України. Учасники зібрання доручили своєму представницько–виконавчому органу — Меджлісу — продовжити до 12 серпня переговори і консультації з національно–демократичними силами України «з позицій включення представників кримських татар у гарантовану частину виборчого списку та обов’язкового узгодження кандидатур, висунутих в одномандатних виборчих округах у Криму». Також потрібно ухвалити «рішення про консолідовану позицію кримських татар на виборах 28 жовтня й забезпечити його виконання усіма органами національного самоврядування кримських татар», як зазначено у поста­нові з’їзду.

Минулої суботи на конференції обласної організації Партії регіонів мер Полтави Олександр Мамай одержав її партквиток. За словами очільника міста, це перша партія, в яку він у своєму житті вступив. Насамперед тому, що йому «комфортно і приємно» співпрацювати з першим «регіоналом» краю, головою облдержадміністрації Олександром Удовіченком, якого вважає безумовним лідером (а раніше називав навіть своїм політичним «батьком»). При цьому мер пообіцяв найактивніше агітувати за владну політсилу та поностальгував за ледь не ідеальною моделлю управління, коли в нас була одна партія — керівна і спрямовуюча, на роль якої, звісно, тепер може претендувати лише Партія регіонів.

Загальний тренд оновлення політичної еліти, здавалося, стане підставою для балотування в парламент нової хвилі практикуючих журналістів. Ще місяць–два тому в професійних колах говорили про те, що до Верховної Ради по мажоритарних округах планують іти телевізійники Вахтанг Кіпіані, Наталка Соколенко, зірки інтернет–сайтів Єгор Соболєв, Тетяна Чорновіл, кілька медійників із регіональних видань. Але чим ближче офіційний старт виборчої кампанії — тим чіткіше усвідомлення, що звичайному журналістові пробити цю стіну і здобути мандат народного депутата нереально. Принаймні на виборах–2012.

Опитані колеги визнають: передвиборча кампанія — річ дуже дорога. На мінімальні витрати — штаб, бензин, листівки, газети тощо — потрібно щонайменше 50, а то й 100 тисяч доларів, залежно від рівня відомості в конкретному окрузі. Кандидати–бізнесмени натомість готові вкладати у ці ж округи від мільйона до п’яти у. о., щоб пройти до парламенту. Тож число працівників ЗМІ, які балотуються, скоротилося ледь не до одного–двох. Таки є люди, які вірять у свій шанс отримати мандат майже безплатно — за рахунок свого «правдорубства» та відомості серед читачів.

Місто Рівне досі не відійшло від візиту до Рівненської обласної лікарні депутатки від Партії регіонів Олени Бондаренко. Нагадаємо, у середу, під час зустрічі, рівненські медики зупинили її виступ і попросили пані депутатку говорити українською. «Шановна пані народний депутате України Бондаренко! Ми всі знаємо вас як запеклого захисника відмираючих регіональних мов — гагаузької, угорської, румунської і особливо російської. У нашому регіоні більшість населення користуються українською мовою, яка не відмирає. Тому просимо вас як державного службовця першого рангу користуватися державною мовою», — звернувся до політика заслужений лікар України Мирослав Семанів.

Пані Олена, яка планувала обмежитися лише привітанням українською, була вимушена нею говорити годину, після чого знову перейшла на російську. Втім, як розповіли «УМ» рівненські лікарі, діалогу не відбулося ні російською, ні українською. Депутатка, яка розповідала про медичну реформу, не змогла відповісти по суті на жодне питання проекту — бо «некомпетентна». Відтак виступ, що переріс у дискусію, стосувався більше питання «покращення вже сьогодні», якого у Рівному не помітили, та скандального мовного законопроекту.

У четвер Олена Бондаренко відгукнулася не вельми приємно про мешканців Рівного. Мовляв, їй шкода, що на Заході «люди одномовні, не розуміють російської», і порадила їм її вивчити. А ще додала, що має над мешканцями Рівного перевагу, бо володіє двома мовами, та нагадала приказку, що людиною можна бути стільки ж разів, скільки мов знаєш. Рівняни ж обурені: держслужбовця першого рангу попросили говорити державною мовою не через нерозуміння, а з поваги до держави і україномовного регіону. І додають: якщо в цій ситуації і є провокація, то лише з її боку. А лікар, який висловив прохання, каже, що українські чиновники мають спілкуватися з народом державною. Принаймні в тих регіонах, де нею говорить переважна більшість.