«Середина літа — якраз дуже гарно клює карась, короп...», — мрійливо затягує мій чоловік Віктор, і я відразу вловлюю, до чого йдеться: намічається риболовля. Не скажу, що мені це не подобається: ще з дитинства захоплювалася казковою тишею над ще сонним ставком, «перезавантажувалася» там від утоми, відпочивала, мріяла. Чоловік на риболовлю дивиться інакше — для нього це азарт, захоплення, новий приплив адреналіну. Мене він бере туди, бо знає, що це спокійніше, що я неодмінно підготуюся, як слід: приготую наживку, організую перекус і зрештою потім правильно розпоряджуся уловом, якщо нам iз цим пощастить. Як у тому анекдоті, пам’ятаєте?
— Кажуть, ти одружився? — з нерозумінням у інтонації запитав один затятий рибалка іншого.
— Так. А що?
— Тю! А навіщо?
— Ти що! А хто чистити рибу буде?!
Інколи до нашої риболовлі приєднується син–студент. І з того спільного очікування кльову, з мирного змагання — хто все–таки більше цього разу зловить — із смакування приготованої рибної юшечки на природі утворюється чудовий уїк–енд. Втім не потрібно бути затятим рибалкою, щоб організувати собі рибний вихідний. Врешті–решт, рибу можна купити і влаштувати вдома прекрасний рибний день.
Карасі в сметані вже давним–давно опоетизовані знаменитим нашим письменником Іваном Петровичем Котляревським у його безсмертній «Енеїді». Ця страва справді дуже смачна і нашій родині після спільної риболовлі особливо смакує. Якщо ви ще не пробували таких карасиків, — запам’ятовуйте. Рибу спочатку треба випотрошити (вийняти нутрощі, видалити зябра, але голову залишити). Промити холодною водою, потім покропити оцтом і швиденько натерти зверху і всередині сіллю, щоб перебити запах риби. Після цього відразу треба ще раз промити водою і старанно витерти кожного карасика серветками. Далі по діагоналі слід зробити на боках надрізи, щоб при смаженні рибу не стягнуло ( а ще при цьому кудись зникнуть дрібненькі кісточки, і їх не потрібно буде за столом вибирати). Потім треба обваляти рибу в борошні та обсмажити на олії на добре розігрітій пательні до золотистого кольору. Посолити, поперчити, можна посипати коріандром. Насамкінець залити сметаною, накрити кришкою і тушкувати на повільному вогні 10 хвилин.Окремо на соняшниковій олії підсмажити цибулю. Подавайте смакоту викладеною на тарілку, покритою смаженою цибулею. По краях можете обкласти кружальцями помідорів.
Не знаю, чому герою відомого фільму Ельдара Рязанова не подобалася заливна риба. Можливо, не кожен уміє її готувати. Нашій родині і моїм гостям подобається заливне, яке я готую так. Спочатку на рибному філе (0,5 кг, це може бути щука, судак, карась, короп) роблю ножем неглибокі надрізи. Заливаю холодною водою, солю, перчу, додаю лавровий листочок, коріандр на кінчику ножа, ріпчасту цибулю (почищену або вимиту нечищену від лушпиння, вона створить гарний колір) і, прикривши нещільно кришкою, варю 10 хвилин. Звичайно, знімаю піну. Обережно виймаю рибу. До бульйону (700—750 мл) додаю попередньо замочений желатин (2 столові ложки без верху). Доводжу до кипіння, але не кип’ячу. Все проціджую. Рибу викладаю на велику глибоку тарілку (можна ще прикрасити вареним яйцем, петрушкою, кропом), заливаю і ставлю на холод.
Якщо хочете чогось екзотичнішого, готуйте карпа по–китайськи. Знадобиться 2 столові ложки соєвого соусу, 30 г свіжого кореня імбиру, 2 яйця, 3 ложки панірувальних сухарів, 20 г соняшникової олії, перець, сіль. Приготуйте соус із соєвого соусу, олії, дрібно порізаного кореня імбиру, солі та перцю і замаринуйте в ньому на 15 хвилин підготовлені порційні шматочки карпа. А потім запаніруйте їх у сухарях і обсмажте на олії до золотистого кольору. Прикрасьте петрушкою, шматочками лимона.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
