Чистий ментал

Новітні філософи все частіше порівнюють наш організм із застарілим файлом, в який не вписується нова програма еволюційного розвитку людства. Тіло ще потрібне, але не настільки, аби земляни носили його панцерною ракушкою на собі, як це робить беззахисний равлик. Ідеться не про фантастику, а про реальний кібернетично–комп’ютерний простір, до якого перемістилася значна частина людства вже сьогодні. І оскільки у тому віртуальному і вщент заселеному світі ми існуємо не тілом, а розумом, наша психіка з кожним роком стає все більш самостійною. Що її чекає у майбутньому? На це запитання знає відповідь голова Міжнародного філософсько–космологічного товариства, доктор філософських наук, професор Олег Базалук.

«Людина — це всього лише форма, де міститься психіка»

— Олеже Олександровичу, ваше товариство розробило і активно пропагує «Нову космологічну програму». Її мета, наскільки я зрозуміла, навчити дітей і молодь мислити цивілізаційними категоріями і розуміти, що всі земні процеси є результатом впливу закономірних процесів у Космосі. Тобто, за вашою теорією, Земля — не унікальний, а еволюційний «продукт» Всесвіту, де все розвивається за чітко визначеними загальними правилами.

— Так. Лише у нашій галактиці виявлено сотні тисяч планет у принципі схожих або типових за хімічними параметрами до нашої. Серед них є й такі, де рівень розвитку не людства, а саме розумної матерії значно перевищує земний. У даному випадку йдеться про те, що людина — це всього лише форма, в якій міститься психіка. Рівень розвитку останньої в масштабах Землі проходить лише перші етапи формування через відносну молодість планети. Судіть самі: наш Всесвіт існує вже близько 14,5 мільярда років, а Земля — лише 4,5 мільярда. До того ж встановлено, що у нас розумна матерія формується тiльки протягом 7 мільйонів років, тому людство ще дуже молоде і недосконале. У цьому зв’язку нам важливо зрозуміти, що ми проходимо не унікальний, а цілком закономірний шлях розвитку, який базується на основі загальних космічних законів. Ми, по–перше, не одні в Космосі, по–друге, мусимо відчути й усвідомити своє космічне майбутнє. Як свідчать дослідження, Земля — це відправна точка, з якої людина почне виходити у відкритий простір, впливаючи більш масштабно на вселенські процеси разом з системами вищого рівня.

— Чи можна зараз говорити більш–менш конкретно про перспективу виходу людини за межі Сонячної системи?

— Так, звісно. Ми тут визріваємо, ростемо, еволюціонуємо, що підтверджується доволі простими фактами. Люди, які заселяли планету тисячу років тому, комфортно почували себе у лісах і займалися тяжкою фізичною працею. А зараз тіло «відходить» на другий план, і на тлі його деградації інтенсивно розвиваються можливості мозку. Розумова праця стала більш пріоритетною. До того ж усе помітніше місце у нашому житті займає так звана віртуальна реальність, що взагалі не потребує присутності фізичного тіла. Тобто техніка діє у такому світі, де взагалі відсутня потреба у фізично розвиненому організмі. Вже зараз психіка багатьох людей повноцінно живе не в реальному, а у віртуальному світі, до якого ми повільно, але неминуче перейдемо всі. Звичайно, у невідворотності такого переходу є як плюси, так і мінуси. Але плюсів усе ж таки більше.

Більша голова, але менше пальців

— А як може відреагувати людське тіло на ту обставину, що стало менш потрібним. Його фізичні параметри, очевидно, якось зміняться?

— Наш організм має дуже багато функцій, але на практиці ми використовуємо не більше 10 відсотків його потенційних можливостей. Виходячи з цього, американські вчені кілька років тому заклали в комп’ютерні програми найбільш уживані властивості людського тіла і промоделювали його майбутнє. У результаті комп’ютер видав людину з великою головою, атрофованим тілом і трьома пальцями. Причому такий вигляд земляни матимуть вже через якихось 200—300 років і, як неважко помітити, будуть дуже схожі на інопланетян iз фільмів про зоряні війни. Це не вигаданий, а реальний образ з майбутнього. Отже, психіка намагатиметься реалізовувати свій творчий потенціал напряму, а не через посередність тіла.

— Ви описали еволюційний ланцюжок розумної матерії. А як змінюватиметься сама психіка і чи можна вважати її еквівалентом терміну «душа», що використовується у релігії?

— У понятті «душа» дуже багато людського, особистого, «білянаукового». Коли йдеться про розумну матерію, ми маємо на увазі наукові факти, закономірні процеси розвитку, що проходить наша психіка. Що ж стосується душі, то в науковому світі її все частіше називають нейроновим ансамблем підсвідомості, що діє у мозку кожного з нас і відповідає за чуттєво–емоційну діяльність людини. А коли говоримо про свідомість, то маємо на увазі перш за все свідому діяльність. У цілому ж робота свідомості і підсвідомості — це і є комплексна діяльність психіки. Тому наука зараз стверджує, що еволюція йде шляхом переходу від домінування підсвідомості (вважайте, суто емоційну роботу організму) до переваги нейронового центру свідомості.

— Чистісінький ментал, посилений прагматизмом?

— Так, це філософія прагматизму, коли людина передбачає, прогнозує, думає, синтезує, аналізує інформацію. Остання у результаті стає більш обґрунтованою.

—  І багато вже зараз таких людей на планеті?

— Ні, всього 10 відсотків. Ще на початку минулого століття відомий філософ Х. Ортега–і–Гассет ввів таке поняття, як «людиномаса». Це люди, в діяльності яких домінує підсвідомість. Вони цілком достойні, нормальні, але живуть за законами, які для них встановлює хтось, і виконують певні функції, визначені знову ж таки кимось. За словами Ортеги–і–Гассета, їх на планеті десь близько 90 відсотків. Але ж є і ті десять відсотків, еволюція яких привела до того, що у їхній психіці домінує саме свідомість. Це якраз і є ті лідери, особистості, що творять історію і встановлюють правила, за якими живе більшість. Причому це співвідношення поступово змінюється, адже з кожним новим поколінням відсоток індивідуальностей стає все більшим. Тобто ми можемо сміливо говорити про закономірний перехід людини емоційної до людини розумної.

— Чим конкретно одна відрізняється від другої?

— Зміни відбуваються перш за все на рівні нейрофізіології. У діяльності психіки людини розумної домінуватиме робота нейронного центру свідомості. Для наочного прикладу можна вжити образ ученого–головастика з американських фантастичних фільмів, який блискуче вирішує надскладні завдання. Тобто особливість цієї людини якраз і полягає в тому, що коефіцієнт корисної дії її мозку буде на порядок вищим. Вона ефективніше працюватиме з інформаційним середовищем, оперативніше вирішуватиме насущні питання і її рішення для суспільства будуть якіснішими й ефективнішими.

— Даруйте, але ж зараз ви описали не живу емоційну істоту, а класичного біоробота, в якому програма раціональної ефективності перемагає буквально все.

— Якщо вам так зручно, то можна вжити і таке визначення. Але при цьому не забувайте, що цей так званий біоробот буде творити таке добро для цивілізації, на яке не здатна жодна людина з хаотичним мисленням та способом діяльності. Остання сьогодні хоче одне, завтра друге, післязавтра третє. У нас і війни починаються саме з тієї причини, що люди постійно переслідують якісь дрібні, меркантильні цілі. А в розумної людини цього не буде. Люди розумні вміють об’єднуватися на основі якісних рішень, що вигідні не лише для конкретної держави, а цивілізації в цілому.

— Чи можна сьогодні спрогнозувати цілі, які будуть актуальними в майбутньому?

— Ми зараз теж над цим активно працюємо. А мета одна — розвиток цивілізації. Не за горами той час, коли нам доведеться конкурувати не лише між собою, а й з представниками різних зоряних систем, тому фільми про космічні війни — не пусті вигадки, а цілеспрямована робота з формування нової філософії. Лише у США щорічно видається більше 10 тисяч журналів та монографій, присвячених космічній тематиці, де аргументовано доводиться необхідність жити глобальними проблемами. Саме з цієї причини сьогодні вважається найбільш успішною фінська система освіти, за якою з перших класів дітей навчають мислити категоріями цивілізаційного масштабу. Це дозволило країні, населення якої не перевищує 7 мільйонів, конкурувати на ринку праці, втілюючи у життя серйозні мегапрограми. Тобто вміння мислити вселенськими масштабами приносить і найбільш вагомі земні результати.

Хто у нас Бог?

— Олег Олександрович, на початку інтерв’ю ви згадали про «системи вищого розуму», в порівнянні з якими земна цивілізація дотягує хіба що до рівня ясельної групи Всесвіту. Напевно, саме їм у «Новій космологічній концепції» відводиться роль Бога?

— Так, цивілізаціям iз вищим рівнем розвитку психіки. Вони можуть легко маніпулювати нашою свідомістю.

— Яким чином?

— За допомогою слова.

— Тобто серед нас живуть їхні посланці, які тихою сапою проводять певну політику?

— Гадаю, що так. За теорією відомого психолога Юнга, кожна людина від народження відчуває в собі щось подібне до покликання, якому, мов фанатик (хто в хорошому сенсі, а хтось і не дуже), слідує до останнього подиху. А чи можна закласти цю програму у психіку людини? Можна. Найвірогідніше все так і відбувається. Принаймні сучасна наука поки що не розуміє істинну природу зародження цього фанатизму. Але я переконаний: подібних установок — мінімум. Усе відбувається закономірно, в межах еволюційних закономірностей. Сила тих цивілізацій якраз і полягає у принципі невтручання. Визріти мусимо самостійно.