У головній ролі — «Опель Адмірал»

04.07.2012

Презентацію двох ігрових «короткометражок» телевізійники з регіонального каналу «Академ­ТV» присвятили річниці 22 червня — початку Великої Вітчизняної. «Троє, любов і війна» — спочатку нібито романтична історія про те, як чарівна жінка приймає залицяння зразу двох чоловіків, німецького офіцера та його водія. Розв’язується ситуація неромантично: помирають обоє фашистів, мета жінки виконана.

Фільм «Діти війни» — шматочок із життя двох хлопчиків, які стали свідками переслідування та загибелі від фашистських куль пораненого червоноармійця. Вже літніми людьми вони знаходять самотню могилу, впорядковують її й віддають данину пам’яті солдату.

«Для роботи у фільмі «Діти війни» ми залучили реконструкторів подій із військово­історичного клубу «Час», — розповідає автор ідеї, сценарист, режисер та продюсер фільмів тележурналіст Ігор Назаренко. — А для початку нам довелося довго їздити Сумським районом у пошуках одинокої могили червоноармійця. Одні були занадто монументальні, інші — у немальовничій місцевості. Врешті­решт під селом Вакалівщина було знайдено потрібну. У ході зйомок наші «дідусі», актори Сумського театру для дітей та юнацтва народний артист України Володимир Хорунжий та заслужений артист України Валентин Бурий її справді доглянули, пофарбували...»

Історія цього фільму має корені з 1943 року. А от сюжет іншого цілком вигаданий. І поштовхом до нього став... автомобіль. Його показав Ігорю сумський колекціонер ретроавто Іван Ярошенко, якому довірили відродити старий «Опель Адмірал» 1939 року випуску. «Таких авто було випущено дуже мало, щось близько трьох тисяч, бо зашкодила війна», — розповідає Іван Ярошенко. На реставрацію автівки майстер витратив рік. «І ще на місяць затягнув роботу спеціально для зйомок», — посміхається Іван Васильович. Він давно приятелює з Ігорем Назаренком і робить «технічний внесок» у його твори. Для «короткометражки», що знімалася раніше, наприклад, виготовив... «НЛО». І головне — конструкція навіть літала!

До нових фільмів Іван Ярошенко ставиться з повагою, адже тематика їх справді важлива й близька багатьом людям його віку. «Я сьогодні ранком рвав вишні й пригадалося мені, як батько розповідав про початок війни, — сказав він на презентації стрічок в обласному прес­клубі. — Йому тоді було 17 років. Жили в Лебедині, а там був великий військовий аеродром і літаки так гуділи того ранку, так гуділи... Його мама, моя бабуся, веліла вишень нарвати. Нарвав, злазить із дерева, а мама йому: «Васю, війна почалася»... Майже два роки батько тоді переховувався в лісі, щоб німці не забрали, а як наші прийшли в 43­му, пішов добровольцем. Форми не давали, був «піджачником», одна гвинтівка на трьох, але пройшов війну, вижив...».

На створення ігрового кіно, говорить Ігор Назаренко, підштовхнуло, зокрема й те, як у фільмах, особливо численних російських серіалах, спотворюються реальні події та історичні персонажі. Хочеться говорити правду про нашу історію. Тому творча група намагалася створити реальну атмосферу: справжнє авто, справжню форму, справжню зброю і — справжні емоції.