Нинішнє — «тимошенківське» — керівництво Народного руху в Києві виселяє з приміщення музей Героя України, колишнього лідера НРУ В’ячеслава Чорновола. Причиною гонінь на музей є конфлікт інтересів у Русі, де теперішнє керівництво підтримує Юлію Тимошенко, а старі рухівці хочуть зберегти справжній, «чорноволівський», дух партії. «УМ» спробувала розібратися, що до чого в цій колізії.
У 2002 році, в день, коли покійному В’ячеславу Максимовичу могло виповнитися 65, у Києві по вулиці Гончара, 33 відкрили меморіальний кабінет Чорновола. Там зібрані особисті речі, документи, світлини, листи, книжки, самвидавівські матеріали легендарного політв’язня й політика, одяг, який був на ньому в день фатальної автокатастрофи 25 березня 1999 року. Музеєм опікувався Фонд Чорновола, який донедавна очолювала його нині покійна вдова Атена Пашко. Експозиція, що й не дивно, квартирувала у приміщенні Народного руху України, де працював В’ячеслав Максимович. Але по його смерті партія пережила багато розколів і хитань. У 2003 році НРУ очолив Борис Тарасюк. Зараз багато старих рухівців — ідеологічні супротивники Тарасюка.
За однією з версій, це було рiшення Тарасюка — виселити Фонд Чорновола разом із меморіальним кабінетом. І пов’язано воно з тим, що Фонд Чорновола нібито підтримав не НРУ — учасника блоку під патронатом ВО «Батьківщина», а партію Ющенка «Наша Україна».
Як розповіла «УМ» народний депутат із «Нашої України» Лілія Григорович, після того як івано–франківська обласна організація «Народний Рух імені Чорновола», очолювана Михайлом Івасютиним, разом з іншими громадськими організаціями підписалася під об’єднавчим проектом патріотичних сил, куди ввійшли «Наша Україна», КУН, Українська народна партія та інші національні сили, у центральному штабі Руху Тарасюка «подумали, що це підписався Фонд Чорновола, і на них просто «погнали».
У музеї також кажуть, що в кінці цього року закінчується термін оренди приміщення, яке він ділить із київським Народним рухом.
«Сьогоднішнє керівництво Народного руху просто забуло і потоптало ідеологічну позицію В’ячеслава Чорновола та його партії, пішло до Юлії Володимирівни [Тимошенко], яка ні до демократії, ні до національної ідеї не має ніякого стосунку, — каже в розмові з «УМ» народний депутат Ярослав Кендзьор. — Натомість Віктор Андрійович [Ющенко] завжди розумів і віддавав належне Руху, коли його очолював Чорновіл, — це були невід’ємні речі, плоть від плоті української національної ідеї, за яку В’ячеслав Максимович відсидів 15 років тюрем і таборів. Рух узяв на себе всі зусилля, щоб зорганізувати українське суспільство, відновити незалежність і будувати українську Україну. І Ющенко це добре відчував. Але надалі НРУ очолив Борис Тарасюк. Він успішно співпрацював із КДБ і в 1990 році, коли вже рік діяв Народний рух України, як інструктор ЦК КПУ разом зi своїм патроном, ідеологічним секретарем ЦК КПУ Леонідом Кравчуком у Тернополі провели регіональну нараду партійно–господарського активу, де серед головних питань стояла проблема: як боротися з Народним рухом України. В парламенті є свідки цієї наради. Це Ярослав Сухий, тодішній перший секретар Тернопільського міськкому партії, і Адам Мартинюк, тодішній секретар Львівського міськкому КПУ, нині перший заступник Голови Верховної Ради. І ось цей чоловік (Тарасюк. — Ред.), який нищив на початках Народний рух України, став на чолі партії Чорновола. Це парадокс. Але таким було агентурне замовлення, яке Борис Іванович успішно виконав — знищив Народний рух остаточно. По його біографії я вже можу кандидатську роботу захищати».