На відміну від футбольних першостей Європи, де впродовж 48 років жодній зі збірних не вдавалося захистити свій чемпіонський титул, на «Тур де Франс» багаторічне домінування того чи іншого велопрофі — звична справа. Найдовше — сім гонок поспіль — це вдавалося Ленсу Армстронгу. Щоправда, в останні шість сезонів на «Великій петлі» щоразу народжується новий тріумфатор. Був час, коли заговорили про початок ери Контадора, проте постійні проблеми з допінгом — спочатку командні, а згодом особисті — не дозволили іспанцеві одноосібно панувати на французькій «Великій петлі».

Перед вирішальним матчем нейтральні вболівальники розділилися на два табори: прихильники «красивого футболу» підтримували іспанців, а ті, кому «Червона фурія» вже встигла набриднути своїм домінуванням та тотальним контролем м’яча, сподівалися, що італійці знайдуть «протиотруту». Так само на клубному рівні чимало фанатів бажають поразок яскравій «Барселоні», з якою декілька команд Старого світу таки навчилися боротися. Утім зупинити Іспанію в жодної збірної поки що не виходить: ця збірна виграла третій великий турнір поспіль — такого раніше не вдавалося нікому в світі. Між перемогами на Євро 2008 і 2012 років піренейці тріумфували ще й на чемпіонаті світу. Причому позавчора ввечері на НСК «Олімпійський» розбили суперника з найбільшим рахунком фіналів ЧЄ — 4:0! А мудрий вусань Вісенте Дель Боске став першим на планеті, хто, крім ЧС і ЧЄ, вигравав із «Реалом» Лігу чемпіонів.

У багатьох видах спорту існує традиція не проводити в рік Олімпійських ігор континентальні чи світові чемпіонати, оскільки їх значимість тьмяніє на тлі головного старту чотириріччя. Легкоатлети, які зазвичай дотримуються цього правила, нинішнього літа вирішили вчинити інакше й минулого тижня провели європейську першість у Гельсінкі. Для декого вона виявилася вельми доречною, бо саме тут національні федерації надали спортсменам останній шанс виконати кваліфікаційні нормативи. Українці ж убили двох зайців одразу: крім визначення складу, ще й здобули 17 нагород, із яких чотири — вищого ґатунку.

Коли на престижних змаганнях фахівці розмірковують про шанси фаворитів на перемогу, то дуже рідко згадують, що до зустрічей між собою їм можуть завадити якісь «темні конячки». Хоча до вирішального матчу на тенісних турнірах «Великого шолома» треба виграти аж шість разів. І в кожній із цих дуелей суперник намагається докласти максимум зусиль, аби нашкодити грандові і вписати власне ім’я в історію сенсаційною перемогою. Звісно, трапляється таке нечасто, але тим більшим є розчарування більш рейтингового тенісиста.