Прощання з оранжевим настроєм

19.06.2012
Прощання з оранжевим настроєм

Голландський фанат — весь оранжевий, iз табличкою «Спасибi, Харкiв!», жовто–блакитним носом і з морквою на вухах. А що — вона теж помаранчева! (Фото Рейтер.)

«Спасибо, Харьков! Дякуємо Харкову!» — такі таблички з написами від руки позавчора носили по місту багато голландських уболівальників. У неділю зіркова команда Нідерландів програла свій третій матч на Євро–2012 і безславно вибула з турніру. На відміну від своїх футболістів, помаранчеві фанати стали надзвичайно яскравим, незабутнім явищем цього чемпіонату.

На гру проти Португалії до Харкова прилетіло ще 10 тисяч уболівальників — плюс до тих, що обжилися на Слобожанщині раніше. Нескінченні радісні демонстрації, танці, братання з місцевими мешканцями, носіння міліціонерів на руках — такими харків’яни запам’ятали підданих королеви Беатрикс.

В «Оранж кемпі» вже відгуділа прощальна вечірка. Голландці пакують валізи й розбирають помаранчеві намети, які пережили не один зарубіжний турнір за участю улюбленої збірної. Голландське «місто в місті» поєднало, здавалося б, непоєднувані речі. З одного боку, воно розташоване в межах Харкова, неподалік від метро, в оточенні сучасних торгово–розважальних центрів. А з другого — на справжнісінькому півострові, де навколо — суцільна вода за винятком вузької дороги, що з’єднує цю мальовничу пляжно–паркову територію з «материком».

 

«Кемпінг іс фантастік!»

Благодатний острівець природи посеред міського гамору голландцям сподобався ще минулого літа, коли вони приїжджали спеціально для того, аби обрати місце під кемпінг для фанатів збірної. У списку запропонованих об’єктів красувалися навіть санаторії із мінеральними джерелами, як, наприклад, відомі «Бермінводи». Але згодом стало зрозуміло, що вибір «помаранчевих» просто не міг бути інакшим: футбол у Нідерландах — це стиль життя, поклик душі, масове хобі. Тому «оранж кемпи», що виростають скрізь, де проходить серйозна гра, й будуються за давно визначеними правилами. Головний девіз життя в них: «Не заважай веселитися іншим!» Харків не став винятком, хоча персонал приватного пляжу «Піски» (постійний орендатор цієї території) не одразу звик до манери нідерландців почуватися на їхньому півострові повноправними господарями.

Аби уникнути непорозумінь, образ чи ще якогось невдоволення, гості і приймаюча сторона одразу ж розділили повноваження за принципом «фіфті–фіфті». Оранжевий табір зводили 40 голландських та 40 харківських фахівців. Територію охороняли як місцеві міліціонери, так й іноземні сек’юриті, мешканців кемпу обслуговує і їхній, і наш персонал. Сфери впливу теж узгоджені до дрібниць — компанія De Oranjecampsng, що організовує табори голландських уболівальників по всьому світу вже шість років поспіль, керувала загальним процесом, а харківські комунальники жваво реагували на їхні прохання та пропозиції. Можливо, саме тому в гостей не було жодних нарікань ні на побутові умови в кемпінгу, ні на вартість запропонованих послуг: погоду в цій справі, за великим рахунком, створювали вони самі.

Починається помаранчеве містечко біля помпезних, як для звичайного пляжу, воріт, де голландські дівчата приймали і розселяли новеньких. Робота, в принципі нескладна, бо всі фани, що відвідали Харків, мали на руках оплачені через інтернет пакети документів із заздалегідь обраним набором послуг. Там чітко вказано термін гостювання (три дні і дві ночі — мінімальний), вид житла (намети трьох рівнів комфортності і, відповідно, ціни), кількість обідів. Вартість послуг, куди «все включено», коливалася від 100 до 300 євро на добу.

«Звичайно, дорого», — погоджується зі мною високий худорлявий чоловік років сорока, який щойно пройшов крізь суворий контроль на вході й рушив до так званого «комфортабельного намету»: це щось середнє між ВІП–помешканням і стандартною туристичною палаткою. — Але куди діватися: іншого кемпінгу нам не запропонували, а в готелях ще дорожче».

Правда, в «Оранж кемпі» поселилася і група студентів, яким несказанно пощастило: через інтернет–аукціон вони виграли путівки на всі 11 днів, вартістю всього 150 євро. Хлопці кажуть, що зазвичай такий тур коштує разів у десять дорожче.

Голландці старшого віку, які не можуть дозволити собі дорогі намети з ліжками, кондиціонером, холодильником та окремим душем, приїздили найчастіше в обладнаних для похідного життя автомобілях. Це такі собі міні–будиночки на колесах, пофарбовані в незмінно оранжевий колір. Власник одного з них, Граат Хіндрікс, прибув на футбол із дружиною і залишився цілком задоволений побаченим. «Цей кемпінг — один із найкрасивіших, де я коли–небудь бував, — каже він. — Тут є озеро, і взагалі чудове місце. Я їжджу з командою з 1988 року. У нас така традиція: де б наша збірна не грала, будь–то єврочемпіонат чи Кубок світу, ми скрізь слідуємо за нею».

Не залишився байдужим до харківського «Оранж кемпу» і посол Нідерландів в Україні Пітер Ян Волтерс, який приїздив власноручно перерізати червону стрічку в день його відкриття. «Такі містечка, де живуть уболівальники голландської збірної, відомі в усьому світі, — сказав він. — Але тільки зараз я побачив їх на власні очі і неабияк вражений тим, як добре тут усе організовано».

Пляж, м’ясо на мангалі й домовичок Кузя

Найбільш культурним місцем в «Оранж кемпі» став літній майданчик із клубною сценою й лавами для глядачів, де щовечора (чи щоночі) проходили концерти й дискотеки. Розважати фанів збірної один за одним приїздили відомі голландські співаки, актори та діджеї. Наступного дня аналогічні тусовки влаштовували за їх участю і на велетенській сцені харківської фан–зони. Винятком став тільки діджей зі світовим ім’ям Армін ван Бюрен, який виступав лише на майдані Свободи. «Якби він приїхав до «Оранж кемпу», — пояснив вибірковість зірки лідер Асоціації голландських уболівальників Йоко де Вітт, — то від нашого табору нічого не залишилося б».

У час, вільний від матчів та концертів, мешканці помаранчевого містечка розважалися по–різному. Одні облюбували пляж і засмагали на сонці, інші смакували пиво під наметами барів. Були й такі, що готували собі обід на мангалах. «Навіщо вам такий клопіт? Невже у Харкові погано годують?» — запитую у приземистого чоловіка років п’ятдесяти, який і в суто побутовій ситуації залишається вірним помаранчевій бейсболці та кросівкам аналогічного кольору. «Ні, їжі вистачає, і вибір хороший, але м’ясо на відкритому вогні — щось особливе, — сміється він. — До того ж, це ще й непогана економія».

Гастрономічну калькуляцію мій співрозмовник розкладає по поличках з акуратністю досвідченого господарника. Каже, що на території кемпу «ходять» жетони (місцеві гроші), які можна обміняти на той чи інший товар. Але обмін за таким курсом мало кого влаштовує. Тому фани, які не включили до «пакета» триразове харчування, нерідко купують у супермаркетах м’ясо і смажать його просто неба. Звідти ж (мій співрозмовник показує рукою в бік торгово–розважальних центрів, розташованих через дорогу) мешканці «Оранж кемпу» буквально ящиками носять українське пиво, соки й газовані напої — так набагато дешевше, особливо у порівнянні з нідерландськими цінами. Там же годинами просиджують у барах та ресторанах.

Як повідомив директор Харківського організаційно–методичного центру туризму Денис Дармостук, голландці регулярно цікавилися відпочинком на місцевих водоймищах, а також просили організувати для них риболовлю. В Нідерландах цей вид дозвілля коштує дуже дорого, тому наші 100—150 гривень здалися їм повною «халявою».

Футбольні туристи, до речі, постійно демонстрували неабияку самостійність. Пан Дармостук каже, що вони нерідко розпитували про ті чи інші маршрути й самі подорожували Харковом та околицями. Правда, на такий «екстрим» зважувалася в основному молодь, а гості старшого віку найчастіше обирали організовані екскурсії до музеїв та храмів і пішохідні прогулянки старою частиною міста в супроводі гіда. Тоді ж купували і сувеніри на згадку, обираючи здебільшого недорогий товар з українською чи харківською окрасою. А рекорди фанських симпатій побив ляльковий домовичок Кузя.

 

ПІДТРИМКА

Десять кілометрів підтримки

У переддень останнього матчу Євро–2012 у Харкові — Голландія грала проти Португалії — сталася подія, яка найкраще характеризує харківсько–голландську дружбу, що неабияк зміцніла за дні чемпіонату. Йоко де Вітт запросив до «Оранж кемпу» місцевих журналістів і через них попросив харків’ян одягтися у щось помаранчеве та взяти участь у третьо­му марші на підтримку збірної Нідерландів. «Коли ми йшли першою ходою, харків’яни дивувалися тому, що відбувається, — пригадав він. — А під час другої ходи ми бачили тисячі людей, які приєднувалися до маршу, йшли разом із нами до стадіону, вболівали за нашу збірну. Ми дійсно стали ближ­чими один до одного, тому я прошу підтримати нас і втретє».

Позавчора на прохання Йоко де Вітта біля фан–зони зібралися не лише голландські вболівальники, а й тисячі городян, озброївшись як помаранчевою, так і синьо–жовтою футбольною атрибутикою. Спільна колона розтягнулася аж на 10 кілометрів і з піснями, речівками, дудінням та переможними вигуками рушила на стадіон. Ще дві шеренги харків’ян вишикувалися обабіч вулиць уздовж усього маршруту й вітали учасників маршу так, ніби ті рушили на останній у своєму житті бій.

Поразка португальцям — прикрість, яку неможливо ви­правити жодною організаційною віртуозністю упорядників харківської частини Євро–2012...

  • Віктор Леоненко: Навіть нічого не можеш — виходь на поле й бийся!

    Урочисто­святковий настрій, що панував у країні­господарці Євро­2012, дозволив уболівальникам безболісно пережити невихід із групи команди Олега Блохіна. І якщо в Росії аналогічний результат збірної призвів до кадрових змін (президент РФС Сергій Фурсенко подав у відставку), то в Україні все залишилося, як і було.

    По суті, як по ходу, так і після чемпіонату Європи «синьо­жовті» уникли серйозної критики. Водночас справжні знавці футболу прагнуть більшого. До таких максималістів можна віднести й колишнього гравця київського «Динамо» та збірної України Віктора Леоненка. >>

  • Життя після Євро

    Оцінюючи результати Євро–2012, треба відділяти футбол від політики й розрізняти країну (народ) і державу (владу). Країна чемпіонат виграла. Влада — ні.

    Чемпіонат, що з такими проблемами готувався, але успішно відбувся, засвідчив: Україна та українці — частина європейської спільноти, а не якесь «дике поле». На час Євро, зокрема в день фіналу, Київ став столицею континенту. І досить симпатичною столицею. >>

  • І навіть п’ять принців!

    У неділю до Києва, де відбувався фінал Євро, прибуло 160 чартерних авіарейсів із понад 50 країн світу. На НСК «Олімпійський» аншлагу не було — вільними лишалися більше 6 тисяч крісел. Зате ложі для VIP–гостей заповнилися під саму зав’язку. >>

  • «Не доїхала половина тих, кого ми чекали»

    Україна багато недоотримала у фінансовому плані через те, що такі збірні, як Німеччина, Англія, Голландія, не пройшли далі турнірною сіткою Євро–2012. Особливо це позначилося на українській готельній індустрії. І взагалі, якщо підсумовувати справи цієї галузі, то слід визнати, що багато готелів і хостелів відверто провалили єврочемпіонат. >>

  • Футбол без терору

    Вітчизняна спецслужба підбиває власні підсумки одразу після завершення Євро–2012 в Україні. «За висновками Антитерористичного центру СБУ, рівень терористичної загрози в Україні під час проведення фіналу Євро–2012 не змінився і був визначений, як низький, — повідомив учора керівник АТЦ, перший заступник голови СБУ Петро Шатковський. — Антитерористична система України спрацювала ефективно». >>

  • Прорив дружньої України

    У Києві чиновники не змогли «розрулити» питання туризму самотужки. Пиво, сцену, екрани та стюардів організували, а от щоб забезпечити закордонним гостям дозвілля й показати місто — то тут не обійшлося без підтримки приватників та громадських активістів. Організація «Інтересний Київ», яка вже кілька років організовує екскурсії містом, взялася за облаштування в столиці Туристичного інформаційного центру, залучивши до своєї роботи небайдужих та ініціативних людей з усієї України.

    «Півтора року тому поруч зі станцією метро «Хрещатик» ми облаштували Туристичний інформаційний центр, він якраз біля фан–зони, — розповідає директор «Інтересного Києва» Арсеній Фінберг. — Це була робота великої команди небайдужих людей».

    За його словами, кілька компаній та громадських ініціатив — ­«Оупен–Київ», «Френдлі Юкрейн», «Інтересний Київ» та структура фан–посольств УЄФА — об’єдналися, аби довести, що Україна та українці — це не расисти, живодери та жертви режиму, а передовсім гостинні, щирі люди з багатою історією та культурою. Спільними зусиллями було частково вирішено питання проведення екскурсій для туристів. Такі тури щодня безплатно проводять у центрі міста для двох груп по 20–30 людей. Крім цього, великою популярністю користувалися оглядова екскурсія на двоповерховому туристичному автобусі та екскурсії на теплоходах від Річкового порту. Взялися і за розв’язання проблеми проживання гостей Євро–2012 — ініціатива «Френдлі Юкрейн» забезпечила безплатне поселення фанів у домівки українців.

    Підбиваючи підсумки Євро у своїй царині, організатори Тури­стичного інфоцентру та активісти, що допомагають закордонним уболівальникам, розповіли про екскурсійні пріоритети «футбольних» гостей Києва та нашу перемогу в інформаційній війні. >>