Класика від класиків і... Ренати Литвинової

«Остання жертва» за Островським та «Вишневий сад» Чехова — вистави, які сьогодні є одними з найпопулярніших у репертуарі МХАТу. Незважаючи на те, що до останніх прем’єр ці два спектаклі не належать, енергетика та харизма акторів, які грають у цих виставах, ось уже майже десять років забезпечують і «Останній жертві», і «Вишневому саду» просто­таки шалений попит глядачів.

У головних ролях вистави «Остання жертва» — Олег Табаков, Марина Зудіна, Авангард Леонтьєв, В’ячеслав Невинний­молодший... Сюжет класичної п’єси режисер Юрій Єрьомін переніс на початок ХХ століття, у часи вишуканого модерну, нових «ділових» людей, гамірних клубів та масового захоплення кінематографом. У цій стильній історії кохання московська критика особливо компліментарно відгукується про гру Марини Зудіної, відзначаючи, що «зараз вона перебуває в тому щасливому віці, коли доступно все — від Антігони, до Раневської. Роль в «Останній жертві» була... випробуванням артистичної гнучкості й великою перевіркою на серйозність таланту».

Незважаючи на таку оцінку експертів, на роль Раневської Олег Табаков розподілив не власну дружину, а... «мадам епатажу всія Москви» Ренату Литвинову. «Таку Раневську ми не бачили ніколи», — хором зауважують глядачі, переглянувши виставу. До цього резюме їх підводить режисер Олександр Шапіро, який з допомогою театрального дебюту Ренати Литвинової вирішив довести, що Раневську можна і треба сприймати як привід посперечатися з автором. Якщо Антон Павлович любив свою героїню і співчував їй, то Шапіро вважає, що Раневська — це і є «вишневий сад», красивий і нікому, за великим рахунком, не потрібний. Союзником режисера виступає і художник Давид Боровський, який максимально оголив сцену, чим допоміг вишневому саду перетворитися на символ, а з реальних речей залишивши хіба що маленький велосипед сина Раневської, який втонув. В інших ролях — мхатівці Євдокія Германова, Андрій Смоляков, Микола Чиндяйкін...