Давид Ґареджі — одне з найбільш рекламованих для відвин місць Грузії. Цей середньовічний скельний храмовий комплекс розташований за 70 км від Тбілісі. Незважаючи на близькість до столиці, турист не завжди зможе по­трапити в Давид Ґареджі. Ми, наприклад, оглянули оновлені будівлі діючого чоловічого монастиря і лиш потім дізналися, що побачити знамениті фрески, серед яких — зображення грузинських властителів і цариці Тамар, не вдасться. «Там азербайджанські прикордонники. Учора можна було пройти, а сьогодні — ні», — дозував інформацію монах–провідник. Річ у тім, що Давид Ґареджі знаходиться на кордоні Грузії та Азербайджану, так би мовити, комплекс «розтікся» по обидва боки гори, яка сьогодні є демаркаційною лінією між обома державами. Сам кордон виглядає як стрункий ряд кілочків, розташованих уздовж стежки по той бік гори. Грузинські прикордонники, які піднялися за нами, могли пояснити ще менше, ніж слуги Божі: мовляв, ми працюємо тут перший день, але далі йти не пускали.

Грузинський парламент позавчора 112 голосами з 150 депутатів законодавчого органу країни проголосував поправки до Конституції, які дозволяють громадянам країн–членів ЄС брати участь у виборах. Вiдтепер громадяни країн ЄС, які народилися у Грузії і останні п’ять років мешкають на грузинській території, можуть як голосувати, так i балотуватися. Їм також надано право займати посади президента Грузiї, прем’єр–міністра та спікера парламенту. Насправдi поправки, стверджують грузинськi полiтологи, «підігнані» під одну особу — Бідзіна (Бориса) Іванішвілі, якого вважають опонентом i водночас найвірогіднішим наступником Михаїла Саакашвілі.

У столиці Японії урочисто відкрито найвищу телекомунікаційну вежу світу — Tokyo Skytree («Токійське небесне дерево»). Загальна висота цього гіганта — 634 метри, а на рівнях 350 та 400 метрів обладнано оглядові майданчики. Незважаючи на дощову погоду, вже першого дня вежу відвідали 200 тисяч осіб, повідомляє німецька інформагенція dpa.

У крамниці одягу єгиптянина–копта Кіро над дверима висять ікона Богородиці з немовлям Ісусом та портрет патріарха. Ці атрибути красномовно вказують на християнське, православне віросповідання Кіро — як і ім’я Кирил, яким він сам себе називає в розмові з українськими туристами. На столі — центральні газети, розгорнуті на політичних сторінках. Продавець зацікавлено вивчає рекламу численних кандидатів. Курортна Хургада зараз дуже політизована, як і весь Єгипет.

«Я голосуватиму за Ахмеда Шафіка, — розповідає Кіро. — Тому що він кращий для християн. Хоча навіть якщо він переможе, країні від цього легше не стане. Буде напруженість, адже парламент у нас ісламістський, і такого президента швидко скинуть».

Після перемоги революції минулого року єгиптяни плекають надію на краще майбутнє, яке їм мають принести перші демократичні вибори президента. 23–24 травня — перший тур. Майже кожен мешканець Країни Фараонів, що скинула «новітнього фараона Мубарака», щиро й безпосередньо розповідає, за якого кандидата голосує і чому.

Єгипет із населенням майже 90 мільйонів осіб — найбільша країна арабського світу, один із флагманів «Арабської весни». Від вибору єгиптян залежить не лише доля цієї країни, а й політика — власне, мир — в усьому регіоні Близького Сходу. З огляду на те, що Єгипет — один із пріоритетних напрямів курортного туризму для українців (а також для багатьох інших європейців та росіян), ці вибори мають велике значення і для нас. Кореспонденти «УМ» занурилися у єгипетські «великі перегони» безпосередньо на місці подій.