Хочеш ставити вистави — став!

Із 25 по 29 квітня у Білій Церкві проходить Перший всеукраїнський фестиваль молодої режисури імені Леся Курбаса. Якщо промоніторити культурні події останніх років, то цьому форуму варто надати статус своєрідної сенсації. Мистецькі фестивалі всеукраїнського масштабу можна порахувати на пальцях, фестивалів же, у яких першість виборюють ті, хто лише починає утверджуватися у своїй професії, — ще менше.

І хоча такої події–рейтингу в театральному процесі країни справді не вистачало, номінальним приводом для її проведення став 125–річний ювілей Леся Курбса, який ми відзначаємо цього року. Місце також обрано не випадково — саме у Білій Церкві деякий час працював створений Курбасом «КийДрамТе», і саме тут, на сцені нинішнього Театру імені Панаса Саксаганського, у 1920 році відбулася прем’єра «Макбета», якою, власне, режисер–реформатор заявив про своє бажання творити театр сміливий і модерновий. На адресу оргкомітету надійшло понад 30 заявок молодих режисерів (вікове обмеження учасників фестивалю — до 33 років), фінальну афішу фестивалю склали 12 вистав iз Києва, Білої Церкви, Вінниці, Сімферополя, Луцька, Харкова... У перший день три свої спектаклі показали господарі — «Попелюшку», «За двома зайцями» та «Доньки–матері». Режисер спектаклю «Доньки–матері» (п’єса Олександра Марданя) Ігор Матіїв під визначення «молодий режисер» підпадає лише за віком. Адже його творчій біографії можуть позаздрити чимало значно старших колег. Учень Едуарда Митницького, Матіїв встиг по­працювати у театрах Івано–Франківська, Черкас, три його вистави є справжніми хітами афіші Донецького музично–драматичного театру. Зараз він проходить стажування у Москві, в Центрі Мейєрхольда, куди, як відомо, може потрапити лише один представник від країни на рік. Драму «Доньки–Матері» Матіїв поставив... на кріслах для глядачів, а тих, відповідно, розмістив на сцені. Запропонувавши своїм героїням умови існування в такому лабіринті з крісел, режисер точно виписав амплітуду самої вистави: історія про двох жінок, яких життя змусило поповнити лави представниць найдавнішої професії, переповнена емоційними, психологічними, сюжетними і навіть жанровими зигзагами — тут вам і драма, і комедія, і детектив, і трилер...

Залаштункові паузи фестивалю заповнять традиційні майстер–класи (секретами майстерності з молодими режисерами поділяться актори Олег Драч, Галина Стефанова та режисер із Франції Венсан Гійом), презентації. Під час зустрічі з пресою учасники розповіли про свої проблеми, з якими доводиться стикатися. Власне, одностайності тут не було. Якщо Тамара Трунова, яка привезла на фестиваль «Пасажира у валізі» (Театр драми і комедії на Лівому березі), визнала, що проблем у неї вистачає і не можна вдавати, що ти живеш і твориш незалежно від навколишнього світу, то її колеги Стас Жирков (театр «Відкритий погляд», Київ) та Антон Романов (театр–студія «Ми», Сімферополь) на це питання дивляться більш оптимістично і працюють за принципом: «Якщо хочеш ставити — став!». «Режисер може піти на площу, розстелити килимок, взяти стільчик, на нього поставити актора — і ось він уже має театр», — вважає Антон Романов. Цьогорічний переможець у номінації «Режисерський дебют» премії «Київська пектораль» Стас Жирков свого колегу підтримав, але зізнався, що коли б йому запропонували театр «як у Миронова, оснащений за останнім словом техніки», то він точно б не відмовився.

Переможець фестивалю — у журі конкурсу працюють режисери Ірина Волицька–Зубко та Андрій Білоус, театральні критики Олег Вергеліс та Ірина Чужинова, заслужена артистка України Світлана Волкова — отримає можливість поставити спектакль у Театрі імені Панаса Саксаганського. Організатори фестивалю, Центр Леся Курбса і Театр імені Панаса Саксаганського з Білої Церкви, сподіваються, що цей форум театральної молоді матиме статус щорічного.