Всесвітній економічний форум — міжнародна неурядова організація зі штаб–квартирою у швейцарському місті Женева — відомий передусім організацією представницьких самітів світової політичної та економічної еліти в Давосі. Але і впродовж року ВЕФ веде плідну роботу, аналізуючи ситуацію у світі в різних галузях. Днями організація оприлюднила свій черговий щорічний звіт Networked Readiness Index («Індекс готовності до роботи в мережі»), у якому проаналізовано ситуацію щодо інформаційних технологій у різних країнах світу та їх готовність сприймати і втілювати на практиці найкращі досягнення в галузі інформаційних технологій.

Затриманi в Лівії близько двадцяти громадян України досі перебувають в ув’язненні. Але принаймні судять їх цивілізовано. Хлопці, яких нова влада Лівії вважає снайперами, що воювали на боці поваленого лідера Муаммара Каддафі, почуваються нормально, оскільки в спілкуванні з родичами не скаржаться на умови утримання. Це все — результат діяльності українських дипломатів, стверджують у Міністерстві закордонних справ. Адже наша держава активно допомагає революційному уряду, тому й до наших співвітчизників людське ставлення, повідомив учора журналістам керівник Департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин.

Мюзикл «Король Лев», який є сценічною адаптацією однойменного повнометражного анімаційного фільму 1994 року виробництва кіностудії Діснея, став найбільш прибутковим шоу в історії Бродвею та всього світу. Як повідомляє Бі–Бі–Сі з посиланням на заяву студії Діснея, з часу своєї прем’єри 1997 року «Король Лев» заробив 853,8 мільйона доларів. І, таким чином, випередив свого головного суперника в боротьбі за касовість — мюзикл «Привид опери», який приніс постановникам 853,1 мільйона.

Мирний план спецпредставника ООН Кофі Аннана щодо врегулювання сирійського конфлікту під загрозою зриву. Учора, 10 квітня, сирійська армія мала почати виведення збройних сил із повсталих міст. Однак за кілька годин до закінчення терміну ультиматуму жодних ознак готовності виконати план офіційний Дамаск не продемонстрував. Натомість минулий понеділок став одним із найкривавіших днів за останній період у Сирії. Внаслідок запеклих боїв між урядовими військами та повстанцями загинуло більше сотні людей, серед яких десятки жінок і дітей. Президент Сирії Башар Асад заявив, що без письмових гарантій iз боку опозиції про складення зброї він теж не береться виконувати обіцянки.

11 квітня 2011 року. Звичайний вечір понеділка. Тисячі людей поспішають з роботи, заповнений транспорт, затори на центральних вулицях — усі великі міста в годину пік схожі одне на одне. Мені треба їхати в центр, на Немигу, з пересадкою на станції метро «Жовтнева». Але щось раптом заважає, і замість метро я їду в інший бік на автобусі. Пам’ятаю, на годиннику було майже за чверть шоста, коли переносила зустріч із шостої сьогодні на опівдні завтра...

— Тобі ж їхати до центру 10 хвилин!

— Ой, щось сил нема! Дивно? Та сама знаю...

Коли автобус звертає з проспекту Незалежності (паралельно до нього якраз і йде в Мінську 1–ша лінія метро), мало хто з пасажирів звертає увагу на дивну річ. Проїжджа частина проспекту зовсім безлюдна, при цьому на тротуарах — натовпи народу. Пригадую, таке було, коли в 96–му році робітник якогось мінського заводу кинувся під потяг метро. Але тоді не працювало тільки метро. А зараз, як видно, не ходить наземний транспорт. Та й потім, далі шепоче мені щось на зразок внутрішнього голосу, в метро у нас останнім часом щомісяця НП. Постійно хтось як не на рейки падає, то раптово помирає на платформі. Багато страшних новин про метро...

— Напевно, аварія на проспекті, — каже хтось в автобусі позаду мене.

— Або знову перекрили, протестують проти дорогого бензину, — підтримує розмову інший пасажир.

— Та просто Лукашенко їде на якусь зустріч, ось і перекрили, — тоном знавця повідомляє третій.

Коли ми встигаємо від’їхати від центру досить далеко, мені дзвонять родичі з Польщі:

— Ти не в метро? Фух, слава Богу! Де решта наших?

— Та так, хто де... — я починаю щось розуміти. Метро. Погане самопочуття. Змінені плани. Так було і в день трагедії на Немизі в 99–му (коли під час тисняви в переході станції метро «Немига» загинуло 53 людини. — Ред.). Невже?..

— Ти що, не знаєш? У вас метро вибухнуло! По польському каналу тільки що в новинах сказали!

— Я ще не дивилася наші новини, але знаю наперед. Наші мовчать.

Уп’яте набираю номер своєї дочки. Телефон не відповідає. Я прошу родичку подзвонити з Польщі на доччин номер у мертвій тиші: нас слухає весь автобус. І раптом... дружне шарудіння пакетів, звуки розстебнутих «блискавок»: дістають телефони. «Маша/Саша/Наташа... Ти не в метро?! Слава Богу!..»

Приблизно так само, з невеликими варіаціями, шукала своїх рідних і друзів уся столиця. Та що там — уся Білорусь! Адже серед 15 загиблих і понад 200 поранених були жителі різних регіонів, навіть громадяни різних держав (постраждав і один громадянин України).

Вибух на станції метро «Жовтнева» прогримів о 17.54. Очевидці казали: у загиблих в метро дзвонили «мобілки».