Одноразовий посуд і целофанові пакунки так міцно ввійшли в побут сучасної людини, що уявити зручне життя без цих благ цивілізації стає дедалі складніше. Завдяки практичності й дешевизні без поліетиленових матеріалів сьогодні не обходиться майже жодне виробництво. Ми ж, беручи на касі супермаркету целофанову «маєчку», а то й місткий пакет, навіть не замислюємося над тим, що буде з цією «тарою» завтра і, тим паче, через десятки років. Якщо нас і далі не хвилюватиме це питання, то Україна ризикує перетворитися на гігантський смітник. Ці перспективи вже схвилювали і Верховну Раду — там навіть задумалися про законодавчу заборону целофанових пакетів.

Тільки лінивий нині на Волині не робить запасів цілющого березового соку. По чудодійний напій їдуть волиняни до лісів і лісочків, везучи слоїки та бідони хто велосипедом, хто автомобілем. Ті, хто не має часу на заготівлю, можуть купити сік і на ринку: підприємливі сільські мешканці налагодили його поставку в півторалітрових пластикових пляшках. Коштує така пляшчина зовсім небагато — 2,5 гривні. Це навіть дешевше за воду, а користі — у кільканадцять разів більше.

Якось так в Україні повелося, що зазвичай збирають саме «березові сльози», хоча сік клену набагато смачніший. «В ньому — більше цукру, — пояснює досвідчений натураліст і мисливець Юрій Руденко, коли ми підходимо до дерева. — Крім того, у ньому багато кальцію, калію та заліза. Якщо пити його свіжим, то про весняну депресію та авітаміноз забудете».