Хлопці з «Перця» п’ють відерце!

У день гумору, 1 квітня, журнал «Перець», який видається з 1922 року, святкуватиме свій ювілей. З такої нагоди редакція відправляє кореспондента взяти коментар у головного редактора «Перця» Михайла Прудника. Йти «далеко» — в сусідній кабінет. Зустрічаємо заклопотаного чоловіка, який поринув у папери. А в кабінеті головреда, щоб ви розуміли, самі папери, газети, журнали. Сісти навіть складно. Але якось таки сідаємо і починаємо розмову.

«От я думаю, чи мріяв перший редактор Василь Чечвянський, коли починав журнал, що видання проживе 90 років? — починає пан Михайло, який працює в «Перці» майже 40 років. — Часи ж були неспокійні. У тридцятих роках майже всю редакцію або репресували, як Остапа Вишню, або розстріляли».

Згадує пан Михайло й час, коли вперше взяв до рук екземпляр «Перця»: «Мені було десь 8 років, тоді вся країна його читала. Працювати прийшов у редакцію двадцятирічним юнаком. ...На жаль, через економічну скруту наклад зараз істотно зменшився. А колись був аж три мільйони триста тисяч!» Головред відзначає, що сьогодні гумор перемістився з друкованих шпальт в інтернет і на телебачення. Є й ще одна проблема — писати–малювати нікому. «Не кожен день наро­джуються гумористи. Ще в радянський час було мало гумористів, а зараз взагалі майже немає. Це ж тобі не просто так, сів і написав. Туалетний гумор тут не пройде» — констатує Михайло Прудник.

До речі, художник–карикатурист «УМ» Володимир Солонько свого часу починав саме в «Перці» й досі з ним співпрацює, тож може багато цікавинок розповісти. «Найбільше, що запам’яталося, — це буфетниця видавництва Галя. Вже в обід усі стікалися до неї, аби хильнути, та Галя нікому не наливала, поки не прийде хтось із «Перця». Така вже традиція в неї була, — ділиться спогадами Володимир Іванович. — Навіть приказка була: «Сільські вісті» п’ють по двісті, а хлопці з «Перця» п’ють відерце». Художник розповідає, що в кращі роки, аби надрукувати тираж у три мільйони, комбінат «Преса України» мав працювати в три зміни: «Будівля аж гуділа. Всі знали — це нас друкують. А зараз що? — Не той «Перець» уже, і матеріали стали менш гострими. Може, то мені так здається, а може, так і є насправді. Та раніше наш журнал міг спокійно скинути з місця якогось чинушу».

Та пан Володимир не сумує у вільний час, він, окрім карикатур, пише для «УМ» анекдоти. Каже, що вже том цілий написав про Януковича.

ДОВІДКА «УМ»

«Перець» — український сатирично–гумористичний ілюстрований журнал. Один із двох найпопулярніших гумористичних журналів СРСР (разом із московським «Крокодилом»; на початку 1986 року тираж «Перця» становив 3,3 млн. прим., «Крокодила» — 5 млн. прим.)

Журнал започаткований як двотижневик під назвою «Червоний Перець», виходив у 1922—1934 рр. у Харкові як додаток до «Вісника ВУЦВК». Після років неспокою поновлений журнал вийшов 1941 року в Києві під назвою «Перець».