Слово Алчевських — діло Беклемішева

      Усім відомо, що один з найбiльших пам'ятників Тарасові Шевченку встановлено в центрі Харкова — у Шевченківському саду. Цей монумент був створений у 1935 році за проектом скульптора Матвія Манізера. «Моделями», які позували митцям для зображень шевченківських героїв, були актори театру «Березіль» славетного Леся Курбаса. Але мало хто знає, що за 500 метрів від цього монумента, на вулиці, що тепер називається Раднаркомівська, ще у 1899 році було вперше встановлено пам'ятник Шевченкові. Наприкінці ХІХ сторіччя українці-інтелігенти не раз поверталися до думки, що настав час спорудити йому пам'ятник. І ось у 1898 році подружжя Алчевських — Христина (відомий український педагог-просвітитель і меценат) та Олексій — вирішують на власні кошти спорудити в саду біля свого будинку пам'ятник Тарасові. Христина Данилівна поїхала у Петербург до відомого скульптора, професора Академії мистецтв Володимира Беклемішева (який народився на півдні України і свого часу навчався у харківській малювальній школі) і замовила йому погруддя поета з білого італійського мармуру. На той час Беклемішев уже працював над пам'ятником Шевченку, про що свідчать спогади художника-ілюстратора «Кобзаря» Опанаса Сластіона, опубліковані у 1899 році в журналі «Киевская старина». Скульптор створив ще кілька ескізів пам'ятників Шевченкові.

      Про встановлення погруддя повідомила місцева газета «Южный край», статтю з якої передрукували у журналі «Киевская старина» за 1900 рік: «На днях прислан из Петербурга художественно исполненный бюст Т. Г. Шевченко, работы известного скульптора-художника Беклемишева. Бюст этот исполнен по заказу почитателей поэта А.К. и Х.Д. Алчевских и будет украшать площадку сада у их дома, выходящего на Мироносицкий переулок, так что бюст будет виден с улицы, через железную решетку сада. Как говорят, что за исполнение бюста уплачено 1000 рублей». В обласному архіві збереглися деякі рукописи Христини Алчевської, де вона свідчить, що зведення у місті пам'ятника Шевченкові було заборонено. Тому мармуровий бюст було встановлено майже нелегально, навіть на території приватного маєтку. Але довго простояти пам'ятнику не судилося. У 1899 році Олексій Алчевський збанкрутував і заподіяв собі смерть. Майно родини Алчевських підлягало продажу з торгів для повернення боргів кредиторам. Новий власник саду Алчевських, купець Шабельський, наказав зруйнувати пам'ятник. Дізнавшись про це, родина Алчевських у 1901 році потай зняла погруддя і сховала його у себе вдома. А в саду ще довго залишався постамент... Сам бюст, за свідченням доньки Миколи Алчевського — Н. М. Викул, — зберігався в сім`ї ще майже 30 років, aж доки у 1933 році Микола Олександрович, викладач Харківського юридичного інституту, не передав його до Державної шевченківської картинної галереї у Харкові. Під час Другої світової війни співробітники галереї зберегли монумент і віддали його у державний музей Т. Г. Шевченка у Києві, де він експонується і зараз.

      У 2003 році перший у світі пам'ятник Тарасові Шевченку знову опинився в центрі уваги. Північно-Східний відділ Центру пам'яткознавства Національної академії наук України та Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури зініціював його відродження у Харкові. Топонімічна комісія міста підтримала ініціативу вчених. Утім відродження пам'ятника поки що стримується через низку технічних перешкод. Як повідомив «УМ» відповідальний секретар Топонімічної комісії Харкова Олексій Хорошковатий, досі не вирішено питання з місцем розташування монумента. Рiч у тiм, що зараз у маєтку Алчевських міститься Будинок культури міліції, а поряд з ним є меморіал загиблим правоохоронцям. Як основне розглядається місце між Виставковим залом і будівлею Харківського художнього музею (якому планувалося передати новостворений пам'ятник), що неподалік історичного місця розташування погруддя Шевченка. Але управління культури Харківської облдержадміністрації, на балансі якого перебуває Художній музей, планує перевести його в іншу будівлю... Усе ж пан Хорошковатий висловив сподівання, що ще в цьому році вдасться відродити монумент. Тоді Харків може заслужено претендувати на провiдне місце в переліку шевченківських святинь після Канева. На думку голови Північно-східного відділення Центру пам'яткознавства НАНУ та УТОПІК проф. С. І. Посохова, проект відродження першого в світі пам'ятника Тарасу Шевченку є актуальним сьогодні. «На жаль, на Слобожанщині та й в Україні в цілому не так багато якісних акцій, які б сприяли поширенню творчості Шевченка, зокрема серед молоді, — каже пан Посохов. — Крім цього, відродження першого у світі пам'ятника Тарасу Шевченку — це гарний подарунок Харкову, який у цьому році святкує 350 років від заснування. І якщо не вдалося відродити бюст до ювілею Шевченка, необхідно це зробити хоча б до ювілею міста».

Дмитро ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ.