У Києві вже не дядько — його племінник

      До родинних династій у Верховній Раді нам не звикати. Але племінника, котрий успадкував від рідного дядька спочатку місце керівника «козирного» державного підприємства-монополіста, а потім і депутатське крісло, у парламенті ще, здається, не було. Цю «кричущу несправедливість» усунули позавчорашні довибори народного депутата України замість померлого в окрузі №151 на Полтавщині, де переміг 34-річний племінник покійного нардепа Івана Четверікова, голова правління ВАТ «Полтавагаз» і провідник обласного відділення Партії регіонів Олексій Лелюк.

      Саме на нього робила ставку влада, відверто «нагинаючи» представників об'єднаних есдеків та «трудовиків» до зняття своїх кандидатур на користь повпреда партії Януковича й заради консолідації центристських сил». «Протиснути» ще одного свого висуванця під парламентський купол можновладцям таки вдалося. Причому спрацював у цьому випадку не тільки механізм «благодійної» газифікації сіл, встановлення «безкоштовних» газових лічильників та інших щедрот від підприємства-монополіста. В останні дні перед виборами районне і місцеве начальство кинулося переконувати сільських пенсіонерів ще «вагомішими» аргументами. Мовляв, не проголосуєте за «потрібного» кандидата — не бачити вам ні виораних городів, ні «пайового» зерна, ні безкоштовних домовин від рідного колгоспу... За умов, коли, за твердженнями спостерігачів, молодь згадані вибори практивно проігнорувала (загалом на дільниці з'явилося трохи більше 60 відсотків виборців), ті ж таки пенсіонери й зробили погоду на фініші проміжних перегонів.

      Про те, якого значення надавала довиборам влада, свідчить хоча б той факт, що о першій годині ночі, пiд час підрахунку голосів, у приміщенні облдержадміністрації світилися практично всі вікна на шостому, «губернаторському», поверсі й більшість — на п'ятому. Не дай Боже, переміг би затятий опонент тієї ж таки влади Олександр Кулик, декому з поважних завсідників полтавського «білого дому» довелося б виходити на ранок із нього вже, як кажуть, з валізами...

      За попередніми даними, Олексій Лелюк набрав більше 29 тисяч голосів на свою підтримку, або 32,86 відсотка від кількості учасників голосування, представник «Нашої України» Олександр Кулик відстав від нього майже на 10 тисяч голосів, ще більша різниця між «нашоукраїнцем» і третім «призером» виборчого марафону — позапартійним керівником Східноєвропейського банку Михайлом Гончаровим. Прикметно, що останній на окремих дільницях обійшов своїх головних суперників, як кажуть, на дві голови. Хоча були й такі дільниці (вочевидь, команда банкіра просто не встигла попрацювати на них «фахово», з матеріальними аргументами в руках), де пан Гончаров не зміг набрати навіть десятка голосів на свою підтримку... За таких умов ще один «важковаговик» виборчих перегонів, колишній «аграрний» віце-прем'єр-міністр, член політради Народної аграрної партії України Леонід Козаченко до лідируючої трійки не потрапив.

      Порушень виборчого законодавства і суто організаційних прорахунків як до, так і під час виборів було чимало. Команди кандидатів і спостерігачі відзначають передовсім суттєві «проріхи» у списках виборців (частина з них не знаходила себе навіть, так би мовити, між рядками й наражалася на рекомендації членів дільничних комісій здобувати своє законне право на участь у голосуванні в районному суді, з іншого боку застарілі списки подекуди «підпирали» мертві душі). Щонайменше подив викликав і той факт, що з понад 9 тисяч заяв стосовно голосування за межами виборчої дільниці, себто вдома, 6 тисяч були надруковані на комп'ютері. Невже в нас 80—90-річні сільські бабусі й дідусі всуціль «комп'ютеризовані»?

      Спостерігачі стверджують, що на одній з дільниць помітили навіть перекуповування виборчих бюлетенів по 50 гривень за штуку, на іншій — спонсорування нібито харчування двох членів комісії (кожному — по 150 гривень), чули про усний наказ командира військової частини своїм підлеглим голосувати за провладного кандидата... Водночас треба визнати, що ці та інші, дрібніші порушення все ж не вплинули на остаточний результат голосування, власне, підсумки довиборів, які відбувалися загалом спокійно, без сумнозвісних мукачівських «ексцесів».