«Пригадую, коли Атена Василівна їздила до Чорновола в табори — їй перешкоджали, звільняли з роботи, переслідували й дзвонили з КДБ, а вона все одно їхала. І вся її лірика просякнута цією боротьбою. Особливо улюблений мною вірш: «І як вам, жінко, на нарах спиться?» — розповідає засмучений цією втратою Лесь Танюк, колись соратник–«шістдесятник», а нині голова Спілки театральних діячів України.
Атена Пашко померла 20 березня, незадовго до опівночі. Жінка мала хворі нирки, ця хвороба дала загострення після того, як пані Атені провели термінову офтальмологічну операцію. Нирки і серцевий напад, кажуть друзі, відібрали у нас Атену.
Атена Пашко не дочекалася нової збірки з десятитомника статей про В’ячеслава Чорновола, яку вона готувала до друку, очолюючи Благодійний фонд Чорновола. 25 березня, нагадаємо, спливає 13 років від таємничої загибелі у ДТП її чоловіка, на той час лідера Народного руху України. Не дочекалася пані Атена і результатів розслідування цієї трагедії, справу про яку мляво веде Генпрокуратура. Рідні вважають за краще, щоб Атену Пашко поховали поруч iз її чоловіком на Байковому цвинтарі. Місця там украй мало, і така процедура називається жахливим словом «підховування».
«Фонд Чорновола займався виданням 10–томника його статей і політичних щоденників. У цій редакції була і Михайлина Коцюбинська, і Роман Корогодський, і Нелі Корнієнко. Основним упорядником є сестра В’ячеслава Чорновола — Валентина Максимівна. Атена Василівна керувала цим процесом, — розповідає пан Танюк. — Але все її життя горіло віршами». Віршами, які за радянських часів не друкували через те, що Атена Пашко відкрито виступала на захист репресованих діячів культури, брала участь у виданні підпільного журналу «Український вісник», підтримувала «шістдесятників» і товаришувала з ними, найтісніше — з подружжям Калинців, зі Стефанією Шубатурою. Вірші, які у 1990–х увійшли до збірок «На перехрестях», «На вістрі свічки», друкувалися за кордоном. Остання — «Лезо моєї стежки» — побачила світ у київському «Смолоскипі» у 2007 році.
Українській справі Атена–Святомира Пашко служила змалечку. Вона народилася 10 жовтня 1931 року в селі Пруси (тепер Бистриця) Дрогобицького району Львівщини, уже в сьомому класі складала повстанські вірші і передавала їх в УПА, також через неї, ще дитину, кілька разів передавали упівці секретні матеріали з Прусів до сусідніх сіл.
«Це втрата для всіх, хто любив Чорновола і шанують українську національну ідею», — йдеться у некролозі, підписаному Лесем Танюком, Ярославом Кендзьором, Михайлом Косівим, Євгеном Сверстюком, Осипом Зінкевичем, Іриною та Ігорем Калинцями, Стефанією Шубатурою та іншими відомим громадськими діячами, політиками і митцями.