Щойно відбувся творчий вечір Людмили Тарнашинської, прозаїка, поета й літературознавця, головною темою досліджень якої є феномен українського шістдесятництва. Саме навколо її останньої книжки, що так і зветься — «Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління» (К.: Смолоскип), — виникла незапланована дискусія, оскільки в залі зійшлися кілька «героїв» її книжки з різними поглядами на суть, розміри, впливовість цього явища.

Шевченкознавець–архівіст Сергій Гальченко підготував до друку, а видавництво, що спеціалізується на колекційних книгах (Дніпродзержинськ: Андрій), випустило «Альбом 1845 року Тараса Шевченка».

Бойки, лемки, гуцули, буковинці, закарпатці та поліщуки до початку ХХ століття зберігали архаїчні риси традиційного вбрання. Під диктовку «совєтської» зрівнялівки народний одяг, м’яко кажучи, став далеко не модним. Відродити побутову привабливість національних строїв покликаний уже другий том видання «Традиційне вбрання українців» (К.: Балтія–Друк) етнолога Оксани Косміної.