Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Бути собою у символах і знаках
21.03.2012
Бойки, лемки, гуцули, буковинці, закарпатці та поліщуки до початку ХХ століття зберігали архаїчні риси традиційного вбрання. Під диктовку «совєтської» зрівнялівки народний одяг, м’яко кажучи, став далеко не модним. Відродити побутову привабливість національних строїв покликаний уже другий том видання «Традиційне вбрання українців» (К.: Балтія–Друк) етнолога Оксани Косміної.
Цінність видання у тому, що ілюстративний ряд — це автентичне вбрання з 22 державних музеїв України та кількох приватних колекцій. Для зйомок позували непрофесійні моделі — звідси, очевидно, така щирість і правдивість у представленні костюмів. Помітно, що у книжці значно менше чоловічих образів, аніж жіночих. Але це не закид авторці: чоловічих строїв узагалі збереглося небагато — здебільшого одяг робочий, буденний.
Книжка має досконалий науковий апарат, містить словник термінів, карту історично–етнографічного районування України. Проте авторка намагалася якомога більше спопуляризувати свою оповідь. На те, аби зробити видання захопливим, працює все: дизайн, поліграфія, навіть якість паперу. Здається, видавцям удалося зладити альбом–окрасу для домашньої бібліотеки.
Відтак, маємо наочний посібник з етнографії, що оживлює дух автентики і стимулює сучасних модельєрів творити моду, виходячи з витоків. А українців вчить бути собою — у символах і знаках.
