Як жінки, так і чоловіки, по–різному ставляться до приготування страв: одні люблять творити на кухні, інші — не дуже. Але є день, 8 березня, коли всi представники сильної статі метушаться біля плити, намагаючись догодити своїм кращим половинкам — своїм музам.
Олексій Зарицький,
магістр зовнішньої політики, доктор філологічних наук, автор науково–популярних книг:
— Шлях до серця жінки, як відомо, пролягає не через шлунок, але чоловіки все одно не мають розслаблятися через це, а намагатися найчастіше — й у свято, й у будень — радувати свою половинку чимось смачненьким. Це не обов’язково має бути кулінарний шедевр: головне — увага, турбота і піклування, тобто те, що і ми чекаємо від жінки. Така от гармонія життя...
На святковий стіл найчастіше готую качку з яблуками, обкладену часточками картоплі. Купую качку (бажано охолоджену, але можна і заморожену), чищу, мию, а потім натираю сіллю, перцем і мускатним горіхом. Експериментував і з медом, соєвим соусом, куркумою, імбирем — смачно з будь–якою приправою. Окремо дольками нарізаю 4–5 яблук. Найкраще підходить, якщо сезон, антонівка або інші тверді яблука з кислинкою. (Влітку дуже смакують у качці трішки недозрілі, зеленуваті, яблука). Порiзанi яблука потрібно збризнути лимонним соком, притрусити корицею і трохи — цукром. Потім начинити качку яблуками і зашити чи скріпити зубочистками. (Яблуками можна нафарширувати окремо і качину шийку, акуратно знявши з неї шкірку). Ще один нюанс: крила птаха потрібно відрізати, на тому місці у тулубі зробити повздовжні прорізи і вставити у них знову крила — так качка не зсохнеться при приготуванні і не втратить свою форму, не зморщиться). Далі я кладу качку в посудину на спинку, лапками догори, поливаю її топленим маслом (2 столові ложки), накриваю і ставлю у духовку, розігріту до високої температури. Приблизно через годину знімаю кришку, щоб утворилася золотиста шкоринка, зменшую вогонь у духовці і печу ще хвилин 40, періодично поливаючи соком, який утворюється при запіканні. Загалом качка має бути в духовці години дві. Наприкінці готування потрібно проштрикнути її у найтовстішому місці: якщо сік без крові, значить, качка готова. Її слід вийняти з духовки, зрізати нитку чи зняти зубочистки, зверху посипати дрібно покришеною зеленню петрушки.
Водночас треба приготувати картоплю: нарізати невеличкими часточками, просушити на серветці і посмажити у великій кількості розпеченої олії до золотистого кольору. (На 10 картоплин потрібно півлітра олії, 3 столові ложки топленого масла, сіль, спеції, зелень). Потім картоплю потрібно швиденько викласти на друшляк, посолити, збризнути розтопленим маслом, притрусити зеленню і обкласти нею качку. І свято вдасться!
Сергій Пантюк,
письменник, секретар Національної спілки письменників України:
— Наша коронна сімейна страва, над якою ми чаклуємо на кухні удвох із дружиною, — це борщ із грибами. Дуже приємно, навіть коли повертаєшся з роботи стомленим, допомогти нарізати їй овочі, куштувати і додавати інгредієнти за своїм смаком, це — і відпочинок, і перезавантаження. Є такі страви, які в родині готую лише я: плов, юшку із сухої риби і яєшню. Ото ті дні, коли я готую власноруч, і є жіночими.
Я добряче попоїздив по світу і наспостерігався, як де готують плов, і виробив деякі свої для цього правила. Тому можу говорити про свій фірмовий «Шаровий плов». Для приготування хорошого плову має бути три головнi складники: якісні м’ясо (якщо воно домашнє, то краще його не мити, тоді буде смачнішою страва), рис та овочі–фрукти. Найкраще згодиться свинина (ошийок чи лопатка). На 1 кг м’яса — 600 г рису і півкілограма овочів–фруктів. Родзинки, курага, чорнослив, урюк лише доповнять вишуканий смаковий букет такої страви. Зі спецій — зелень кропу і петрушки, сіль, перець, куркума, карі і все, що вам подобається. М’ясо потрібно порізати на невеликі шматочки і покласти в сотейник із киплячою олією. Нехай потомиться на вогні до того часу, поки пустить сік і поки той сік випарується, а тоді долийте півсклянки води, і нехай собі томиться далі. В іншому сотейнику і також у киплячій олії спасеруйте велику подрібнену морквину, цибулину,болгарський перець і грамів 250 будь–яких свіжих грибів (якщо сухих, то вистачить і 100 грамів). Усе спасероване добро викладіть зверху на м’ясо, поріжте кільцями два свіжі помідори і також покладіть наступним шаром у сотейник і насамкінець помийте рис і викладіть його верхнім шаром. Не забувайте кожен шар притрушувати сіллю, перцем та іншими спеціями, які ви собі вподобали, і перекладати сухофруктами (мені, приміром, дуже подобається в рисі курага). Залийте все акуратно, щоб не порушити шарів, водою на фалангу пальця вище за складені інгредієнти, і ставте посудину на повільний вогонь. Щоб вода діставалася дна, протикайте час від часу у нашаруваннях дірочки до дна, а коли вона википатиме, доливайте. Уважно слідкуйте за готовністю рису і м’яса, Наприкінці вода має википіти. Плов викладається, точніше, вправно перекидається із сотейника на велику тарілку так, щоб не змішалися шари.
До речі, класичний плов готують із м’ясом, але дуже смачним може вдатися і овочевий плов, де замість м’яса використовують м’ясисті сорти болгарського перцю та гриби.
Тимур Литовченко,
письменник–фантаст:
— У «радянському» сенсі (як «дівочий день») Міжнародний жіночий день 8 березня я перестав сприймати давно. Нагадаю: свято це на початку ХХ століття «придумали» жінки з новонародженого тоді комуністичного руху, які у свою чергу перебували під впливом суфражизму («предка» сучасного фемінізму). Для них одним з історичних ідеалів самодостатньої жінки, до кінця відданій боротьбі за певні ідеали, була біблійна Естер. Мабуть, у той рік, коли жінки–комуністки вирішили вперше відсвяткувати Міжнародний жіночий день, весняне єврейське свято Пурім (святкується на честь подій, описаних у старозаповітній Книзі Естер, що сталися в період Вавилонського полону) припало саме на 8 березня... Отак усе й пішло–поїхало! Тільки свято надійно вписалося у Григоріанський календар на 8 березня й припинило «плавати» так, як «плаває» єврейський Пурім...
Що ж до кухні, то там я з’являюся щоранку (а отже, і 8 березня), готую каву. Обов’язково щоразу мелю каву і засипаю у посудину з розрахунку 2 ложки «з гіркою» на 1 чашку води. Варю на повільному вогні до закипання, розливаю перші дві порції «з пінкою» у дві чашки дружині, решту або собі, або ще й дочці, якщо вона ночує у нас. Для дружини додаю вершки, і подаю їй напій у ліжко.
Утiм я більше фахівець із приготування коктейлів. Якщо хочете, то 8 березня можете спробувати один з моїх «фірмових» — «Айсберг для «Титаніка». Отже, у кришталеву чарку налийте лікер «Блю кюрасо», на нього обережно (щоб не змішувати шари — по лезу ножа або ж по стіночці чарки) — удвічі менший шар абсенту (оскільки його міцність — градусів 60—70, то абсент «плаватиме» над лікером), а згори на все це вичавіть «аерозольні» солодкі вершки з металевого балончика. Буде дуже красиво: блакитно–синій нижній шар кюрасо + верхній смарагдово–зелений шар абсенту, в якому плаває «шапка» сніжного «айсберга». Пити треба залпом.
Віталій та Дмитро Капранови,
письменники:
— Збоку жінку значно краще видно, а ми побачили своїх жінок з обох боків. Любимо радувати своїх дружин, бо таким чином радуємо і себе. Є один рецепт однієї страви, яку може приготувати будь–який чоловік, а жінка буде лікті облизувати. Це очаківська юшка.
На очаківську юшку потрібна свіжа риба. Яку впіймали в магазині. Відрізаєте голови, хвости, плавці, усе це викладаєте на шмат марлі, туди ж додаєте цибулю, чищену, злегка надрізану, перець та все, що ви не любите їсти вареним, але воно має бути в юшці. Якщо риба двох сортів, дрібну кидайте теж до марлі, а ціннішу залиште на потім. Тепер згорніть марлю, зав’яжіть вузлом, щоб звідти нічого не випливло, і покладіть у каструлю з водою, лишивши назовні хвостик, за який будете виловлювати. Як закипить, зніміть шум і дайте поваритися 15—20 хвилин на невеликому вогні. Ми у юшці картоплю не використовуємо, а варимо корінь селери, пастернаку чи петрушки, а також моркву. Ви — як захочете. Поріжте на шматочки, які подобаються, і кидайте до юшки. Витягніть марлю з вивареною рибою і її залишками та цибулею, викиньте. Візьміть кілька свіжих помідорів, надріжте злегка скоринку і кидайте до юшки, за пару хвилин витягніть та зніміть шкірку. Потовчіть помідори або перетріть їх, додайте трохи олії, дуже багато давленого часнику, солі і чорного перцю. Дуже багато — це вдвічі більше, ніж хотіли (якщо готує чоловік) або втричі більше (якщо готує жінка). Перемішайте та поставте на стіл у окремій вазі — це буде льок. Льок додають до юшки на смак кожен вже в тарілку, тому не бійтеся його пересолити чи перечасничити. Тим часом, якщо коріння зварилося, покладіть до юшки нарізане філе риби, яке ви відклали з самого початку та спеції (хто які любить). Дайте закипіти і одразу вимикайте — інакше перевариться.
Усе. Ставте тарілки, готуйтеся приймати подяки і не забудьте повідомити дружину, якими саме подвигами вона заслужила на такий делікатес. Хай і далі старається.
Зi святом!
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
