Учора по восьмій ранку, не дочекавшись підрахунку всіх протоколів із виборчих дільниць, голова ЦВК Росії Володимир Чуров оголосив переможця. Логіка дозволяла знехтувати формальністю, адже на той час було пораховано 99,3 відсотка протоколів iз виборчих дільниць. Путіна підтримали 63,75 відсотка росіян. Навіть якщо врахувати приблизно 8—10 відсотків фальсифікацій і порушень виборчого законодавства, про які говорить несистемна опозиція, це переконливий результат для того, щоб ВВП вважав себе легітимним президентом. І щоб таким вважав його світ.
Фальшиві бюлетені у «чесній боротьбі»
Аби центральні майданчики російської столиці не зайняла «біла» опозиція, влада Москви завбачливо віддала їх прихильникам чинного прем’єр–міністра. Тож очікувану перемогу (точніше кажучи, перші повідомлення про неї) увечері 4 березня Володимир Путін міг зустріти тріумфально — бачачи залюднену десятками тисяч своїх прихильників Манежну площу та довколишні вулиці. Він прийшов на Манежну в супроводі «ординарця» Дмитра Медведєва. Нагадував трохи діджея, кидаючи в натовп короткі запитання: «Я казав вам, що ми переможемо?», на що люди хором відповідали «Так!». Або — «Не дамо узурпувати владу, не дозволимо зруйнувати країну?», і натовп за секунду гудів: «Ні!». Не прозвучало хіба традиційне «Я не бачу ваших рук». ВВП справді виглядав дещо розчуленим, на очах його виступили сльози, які він двічі змахував п’ятірнею. Ця картинка облетіла світ. Пізніше Путін пояснив, що очі сльозилися від вітру.
На цьому ж мітингу наступний президент Росії сказав: «Ми отримали перемогу в чесній боротьбі». У переддень виборів політологи зауважували, що для легітимізації третього терміну Путіну необхідна справді «чиста» перемога, без фальсифікацій. Можливо, сам він так хотів. Проте система, створена Путіним, на місцях немало «чудила». Керувалася підсвідомим бажанням «дати ще більше голосів»? Принаймні незалежні спостерігачі у ніч виборів та учора повідомляли про тисячі порушень — вкидання заповнених однією рукою десятків бюлетенів, «каруселі», автобуси з десятками людей, яких організовано привозили за відкріпними талонами спершу на одну дільницю, потім на іншу. Навіть ЦВК офіційно визнала 824 тисячі бюлетенів недійсними. Проте враховуючи, що це становить лише 1,16% від кількості голосуючих — 71 173634 особи, — на підсумкову картину волевиявлення цей факт не вплинув.
Учора в першій половині дня ще не було висновків від спостерігачів ОБСЄ та низки міжнародних організацій, поспішила висловитися тільки місія СНД, визнавши результат виборів. Водночас оглядачі не сумніваються, що світ загалом визнає ці вибори. «Заходу Путін зручний, тому що Захід знає, що від нього можна чекати», — коментує відомий сатирик Віктор Шендерович.
«Йому все одно не було альтернативи. Путін настільки «забетонував» політичний простір, що за два місяці, відколи почалися масові мітинги, на цьому просторі нічого не встигло «вирости». Високим результатом він має завдячувати Болотній площі», — така думка політолога Андрія О’Кари. Мовляв, прихильники «сильної руки» мобілізувалися, бо Кремль останні три місяці лякав їх «загрозою дестабілізації», яку несуть «опортуністи» з білими стрічками, усі ці «підгодовані Заходом» комп’ютерні хом’ячки та бандерлоги.
«Справжньої спортивної боротьби не було, адже противники Путіна були в іншій ваговій категорії», — як не хочеш, а важко не погодитися з таким резюме керівника путінського виборчого штабу, кінорежисера Станіслава Говорухіна. Лишень Станіслав Сергійович не акцентував на тому, як неймовірно влаштувати «спортивну боротьбу» у країні, де13 років «спорт» заборонено.
Мітинг замість Майдану
Та Москва сльозам не вірить. Сльозам Путіна. Незгодні з самим принципом формування «царської» влади вчора вийшли на мітинг. Першими оголосили про це комуністи, чий лідер Геннадій Зюганов посів друге місце. Завжди другий на всіх президентських виборах у Росії, він увечері 4 березня заявив, що опротестовуватиме в суді результати виборів. До речі, Зюганов, так само, як ще один кандидат у президенти, мільярдер Михайло Прохоров, котрий з низького старту в політиці досягнув непоганого результату (третє місце), не поспішили вітати Путіна з перемогою на виборах.
Крім «червоних», на мирну протестну акцію вийшли вчора о 19.00 і «білі», інтелектуальна опозиція. Місце проведення — Пушкінська площа, «обсяг» акції — 30 тисяч осіб. Мерія Москви спершу погоджувалася лише на 10 тисяч мітингарів, опозиція ж просила дозвіл на проведення 30–тисячного мітингу. Врешті начебто досягли згоди. Як сказав учора агенції РІА «Новості» координатор «Лівого фронту» Сергій Удальцов, «переговори були виснажливі, єдиний варіант, який нам залишили, — це Пушкінська площа». Отже, Майдану не буде, будуть короткострокові акції, активність яких, слід гадати, поволі згасатиме через відсутність консолідації навколо конкретних цілей та брак потужної громадської підтримки по всій країні.
Проте Олексій Навальний, блогер та один iз чільних активістів у середовищі несистемної опозиції, гадає, що вулична активність продовжуватиметься, адже «значна кількість населення, в тому числі у великих містах, не вважає Путіна законним президентом». «У нас сьогодні значно більше моральних прав вимагати дуже простих речей, які занесено, зокрема, у резолюцію (мітингів) Болотної площі тощо. Перше — політична реформа. Друге — нові парламентські вибори протягом року, нові президентські — протягом двох років. Вимоги цілком помірковані, адекватні і, мені здається, законні», — говорить Навальний в ефірі радіо «Ехо Москви».
Чи піде Путін–3 назустріч новонародженій опозиції? Думки оглядачів розходяться. Одні вважають, що він мусить «модернізуватися», про що свідчать деякі «дзвіночки» від Медведєва (див. нижче), інші — що це буде той самий Путін, жорсткий, непоступливий, авторитарний. Звернімо увагу на згаданий на початку виступ ВВП на Манежній площі. Лейтмотивом було протиставлення «нас» і «їх» (читай опозиції), за якою «стоїть закордон» і яка «хоче узурпувати владу і розвалити Росію». Принаймні ще вчора Путін не визнавав існування «інакшої Росії», її міркувань і прагнень, годі й говорити про те, що був не готовим до будь–якого діалогу з нею.
ПОГЛЯД З УКРАЇНИ
Янукович вітає у перших рядах
Учора до опівдня Президент України Віктор Янукович та Прем’єр–міністр Микола Азаров уже привітали обранця росіян iз перемогою. Як передає прес–служба уряду РФ, «голову Російської Федерації В.В.Путіна з переконливою перемогою... поздоровили телефоном глави низки держав–членів СНД». Наші чільники — в перших рядах.
Тим часом що несе українській владі третій термін Путіна? Януковичу буде важче, адже доведеться напряму вести перемовини не з Медведєвим, з яким у нього склалися непогані відносини, а напряму з Путіним, розмірковує директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Треба готуватися до жорстокго стилю Путіна, до стилю постійного пресингу. Треба готуватися, що Путін, швидше за все, реалізовуватиме ту мету, яку він задекларував, — це Євразійський союз. Це буде головним геополітичним викликом для України в найближчій перспективі», — вважає Фесенко.
А ТИМ ЧАСОМ...
Медведєв зацікавився, чи законно сидить Ходорковський
За два місяці до офіційного закінчення своїх президентських повноважень Дмитро Медведєв дав кілька цікавих доручень, за якими оглядачі зробили висновки про можливість «модернізації» Кремля. По–перше, Медведєв розпорядився перевірити законність судових вироків у справі ЮКОСу, а по–друге — розібратися з відмовами в реєстрації політичним партіям, насамперед «Партії народної свободи», яку очолює Борис Нємцов. «Нові ініціативи Медведєва стали своєрідним кроком назустріч несистемній опозиції», — пише сайт «Ехо Москви».
Ув’язнення керівника ЮКОСу Михайла Ходорковського у світі вважають політично вмотивованим. Тому адвокати бізнесмена, як передає «Інтерфакс», «поставилися до ініціативи президента з оптимізмом». Водночас експерти припускають, що це лише гра. «З правової точки зору, президент не бере на себе взагалі жодних зобов’язань, це не свідчить про бажання помилувати Ходорковського, — говорить «Еху Москви» віце–президент Центру політичних технологій Олексій Макаркін. — Зрештою, міністерство може все перевірити і сказати, що все нормально, що... правильно засудили...»