Природа пристрасті

Речовини, якими одна особина сигналізує іншій про готовність до спарювання, а також передає інформацію про територію, яку вона займає, статус у світі собі подібних, вчені відкрили у 1960–х роках й назвали феромонами. Назва перекладається з грецької як «той, що несе збудження». Але тоді науковці ще не могли відповісти на питання, чи виробляє феромони людський організм, а якщо так, то чи можна «приручити» природу кохання. За півстоліття, що минуло, людство багато цікавого дізналося про феромони. Проте кохання все одно залишається загадкою. «Говорити, що почуття закоханості, пристрасть залежать лише від дії феромонів, —це спрощення питання, адже кохання —це суміш не лише фізіологічних, а й психологічних та соціологічних факторів» — підкреслює декан хімічного факультету Київського національного університету ім. Шевченка Юліан Воловенко.

Як пахнуть гени?

«Орган, яким людина відчуває дію феромонів, знаходиться в носовій перегородці, тому часто вважають, що їх дія пов’язана із запахом. Хоча насправді частина феромонів не пахнуть, деякі можуть здаватися приємними на запах, а інші, навпаки, огидними. Це результат вибірковості наших організмів, адже людина, стверджують вчені, здатна відчувати по запаху партнера з корисним (чи некорисним) для майбутнього потомства набором генів.

Феромонів дуже багато, крім того, вони змінюються з віком і залежать від психічного стану людини», — розповідає доктор хімічних наук Юліан Воловенко. Феромони виділяють спеціальні залози, які знаходяться на всій поверхні шкіри. Цікаво, що до досягнення людиною статевої зрілостi ці залози «сплять». Найбільше їх зосереджено біля вуст, грудей, під пахвами та в районі геніталій.

Силу запаху добре розуміли наші предки. Так, єгиптянки просякали запахом інтимного місця лляний клаптик матерії та використовували його як своєрідний спосіб приворожування, привернення до себе уваги чоловіків. Про існування феромонів підозрювали і в козацькій Україні. Парубки на вечорницях перевіряли, чи мають вони шанс сподобатися: хлопець тримав кілька секунд хустинку під пахвою, а потім подавав її дівчині. Якщо та обтирала обличчя, — значить, хлопець їй подобається, якщо ж віддавала хусточку — залицятися далі не мало сенсу.

Прикриваючи тіло одягом, а також використовуючи парфуми, дезодоранти, людина зменшує дію феромонів, підкреслюють сучасні вчені. «Житель великого міста через велику загазованість повітря, паління, надмірну кількість сильних запахів, які його оточують, втрачає здатність тонко відчувати «феромонний код» іншої людини та може помилитися з вибором партнера. Це одна з причин того, чому в містах більше розлучень», — каже професор фізіології Інституту ім. Богомольця Вадим Березовський.

Не феромоном єдиним...

Поки що складна природа чоловічих та жіночих феромонів не досліджена, але відомо, що значна частина чоловіків має феромон андростерон, який робить їх привабливими для протилежної статі. Жіночим феромоном деякі вчені вважають копулін, речовину, виділену зі статевих залоз самок мавп.

«Коли людина закохана, на неї діє, крім феромонів, цілий ряд інших біохімічних речовин. Так, амфетамін, який виробляє наш головний мозок, впливає на нервову систему, викликаючи затуманений закоханий погляд. Із точки зору біохімії, це не що інше, як стан наркотичного сп’яніння. Почуття закоханості супроводжується підвищенням концентрації в крові ще й іншого типу гормональних молекул — адреналіну, який разом з амфетамінами переводить організм у стан радісної активності. А адреналін спільно з молекулами ще одних гормонів — ендорфінів — активізує нашу імунну систему. До речі, поки ви цілуєтеся, мозок миттєво здійснює аналіз слини партнера та «ухвалює рішення» щодо вашої генетичної сумісності. Поцілунок здатен ще й протистояти утворенню стресових гормонів. Нарешті є ще одна хімічна речовина, яку синтезує мозок і яка має вплив на зародження любові, — окситоцин. Вона підвищує чутливість нер­вових закінчень та стимулює м’язові скорочення. Коли кількість окситоцину перевищує середній рівень, спалахує шалена пристрасть», — розповідає доктор хімічних наук, член–кореспондент НАН України Григорій Ковтун.

ВАРТО ЗНАТИ

Слідами «парфумера» Гренуя

1986 році доктор ендокринології Вінніфред Катлер із Пенсильванського університету, яка досліджувала сексуальність, виділила феромони з поту у паховій западині чоловіків та жінок. Пізніше науковець заробила непоганий капітал, продаючи штучно синтезовані феромони. Правда, її колеги стверджують, що феромони надто складні речовини і діють на різних людей по–різному, тож створити їх у лабораторії практично не можливо.