Належно вiдзначити 200–річний ювілей Тараса Шевченка — це справжній виклик для Української держави і кожного її патріота. Як на різних рівнях влади і суспільства відбувається підготовка до свята, котре ми вiдзначатимемо вже за два роки? «УМ» звернулася з цього приводу до Голови наглядової ради благодійного фонду «Велика родина» Віри Ульянченко. Свого часу вона розповідала нашим читачам про здійснюваний фондом конкурс кінопроектів на теми шевченкiани і пообіцяла запропонувати новi ініціативи.

Справа Винничука, що мала вже би канути в Лету й загубитися серед інших маловтішних суспільно–політичних подій, виходить на новий виток. Наприкінці січня силові органи розіслали по окремих установах листи із завданням дати оцінку літературним творам Юрія Винничука і зокрема його скандальному віршу «Убий пі...са!» (хоча назва цього твору в документах МВС і ГПУ не фігурує, але саме він збурив маловідомого політолога Володимира Бондаренка поскаржитися нардепу Грачу). Отже, як ідеться у відповіді ГУ МВС України у Львівській області народному депутатові Леоніду Грачу: «З метою проведення належної перевірки... до Львівського університету імені Івана Франка скеровано копію вірша Винниченка Ю.П. (очевидно, у львівській міліції Юрія Винничука сплутали з Володимиром Винниченком. — Ред.) щодо встановлення наявності у ньому фактів насаджування культу цинізму, насильства та жорстокості, збочення і нікрофільських мотивів. Копію матеріалів скеровано в управління боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми ГУ МВС України у Львівській області для організації проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України». Генеральна прокуратура України, у свою чергу, направила скаргу Бондаренка Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Поетична книжка «Хуга» Тараса Федюка, яка не змогла випередити тільки збірку Ліни Костенко «Річка Геракліта» в підномінації «Поезія» рейтингу «Книжка року–2011», пройшла «легалізацію» презентацією в книгарні «Є». «А пам’ятаєш, Тарасе, твій блискучий вірш із першої збірки», — хтось із колег із залу звернувся до поета. «Ніяких блискучих. Оце тому я й відмовився від модератора вечора, бо обов’язково хтось із твоїх товаришів, який знає стільки всього різного про тебе, буде розхвалювати книжку і казати «блискучий», — сказав іронічний Федюк. Тим часом товаришів по цеху набилося в «Є», «как бєженцев в лодку» — прийшли Сергій Жадан, Олексій Зарахович, Дмитро Лазуткін, Олександр Гаврош, вічний модератор брат Капранов, Максим Кідрук, Максим Стріха, нардеп–культуртрегер Олесь Доній.

Шевчук знову в Києві. Останній раз він співав, здається, на Майдані в 2004–му. І теж був сніг. Цього разу він ще не співав (нова концертна програма «Інакше» запланована на 22 лютого), але вже зібрав натовп — журналісти не вмістилися в маленькій залі агенції РІА «Новості», сиділи на підлозі між рядами стільців і забили тілами вихід. Шевчук говорив півтори години. Було душно, хоч на вулиці мінус 15, в операторів на лобі виблискував піт, згадувався суддя Кірєєв. Усе одно ніхто не вийшов. Було цікаво. Я дивилася йому в очі і думала, що давно вже не бачила такої вільної людини.

16 травня Шевчуку виповниться 55. Він не постарів, не стерся і не «забронзовів», тільки надбав зграйку маленьких зморщок. Йому, як завжди, є що сказати.

Сьогодні в Театрі імені Франка — прем’єра вистави «Жона є жона». Попередньо цей проект планувався як антреприза за участю Ольги Сумської, але не склалося зі спонсором, і ось тепер цей спектакль «пропишеться» в афіші Української драми. У головних ролях — Богдан Бенюк, Поліна Лазова, Анжеліка Савченко, Дмитро Ступка... Чехов українською — для нашого театру це взагалі не дуже типово, Чехов не стільки драматург, як прозаїк — і поготів... Майбутнім глядачам режисер Валентин Козьменко–Делінде обіцяє показати «епоху Чехова, яка охоплює кінець бароко і початок модерну», а найцікавішим для себе у цій роботі називає позачасовість сюжетів письменника.