Як Винничук став героєм і Винниченком

Справа Винничука, що мала вже би канути в Лету й загубитися серед інших маловтішних суспільно–політичних подій, виходить на новий виток. Наприкінці січня силові органи розіслали по окремих установах листи із завданням дати оцінку літературним творам Юрія Винничука і зокрема його скандальному віршу «Убий пі...са!» (хоча назва цього твору в документах МВС і ГПУ не фігурує, але саме він збурив маловідомого політолога Володимира Бондаренка поскаржитися нардепу Грачу). Отже, як ідеться у відповіді ГУ МВС України у Львівській області народному депутатові Леоніду Грачу: «З метою проведення належної перевірки... до Львівського університету імені Івана Франка скеровано копію вірша Винниченка Ю.П. (очевидно, у львівській міліції Юрія Винничука сплутали з Володимиром Винниченком. — Ред.) щодо встановлення наявності у ньому фактів насаджування культу цинізму, насильства та жорстокості, збочення і нікрофільських мотивів. Копію матеріалів скеровано в управління боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми ГУ МВС України у Львівській області для організації проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України». Генеральна прокуратура України, у свою чергу, направила скаргу Бондаренка Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Сам Винничук здивований iз такого ходу справи. Адже після розголосу, спричиненого запитом Грача, з ним зв’язувалася давня знайома Ганна Герман, нині радник Президента України: розпитувала, в чому справа, радила не перейматися, оскільки даний переполох — не більше ніж бажання комуніста підняти рейтинги. «Хоча, з іншого боку, до мене дійшла інформація, що хтось згори все ж зацікавлений у просуванні справи», — додає письменник.

В Університеті Франка «УМ» повiдомили, що лист від МВС тут отримали 2 лютого й спрямували в деканат філологічного факультету. Можна лише поспівчувати львівським філологам, які тепер мають сушити голову над стилістикою «літературного вердикту». Не менше головного болю й у голови Нацкомiсiї з питань моралi Василя Костицького, який свого часу погорів на «порнографічній справі» Олеся Ульяненка. «Мені переказували люди, що голова Комісії казав, що не збирається більше розглядати літературні твори на предмет порнографії», — каже Винничук.

Тим часом ім’я українського поета звучить у закордонних ЗМІ. «В Die Welt має з’явитися моє інтерв’ю — днями зі мною по Skype розмовляв кореспондент. Також у мене взяла інтерв’ю шотландська письменниця Софі Кук, яка переклала мого вірша, — воно ще також не вийшло. Але з’явилися публікації в Чехії», — усміхається Юрій Винничук.